Пустіть дітей приходити до Мене…

PDFДрукe-mail

Праця

Неділя – дуже насичений день для групи семінаристів, які відвідують Соколівську і Солобковецьку школи-інтернати. Дві катехези, ігри (серед яких першість належить футболу), багато спілкування, сміху, радості. Один раз в місяць тут відправляється Божа Служба. Ми задоволені, що можемо цим дітям подарувати хоча б трохи часу, щоб на їхніх обличчях засяяли посмішки.

Трішки історії

Все почалося 10 років тому. Група семінаристів вирішила відвідувати  Соколівську загальноосвітню школу-інтернат, щоб поділитися  з дітьми, котрі там перебувають, теплом своїх сердець і розказати, що Бог про них особливо піклується та що вони – Його улюблені діти. Дирекція школи охоче погодилася на пропозицію семінаристів. І так все почалося… Було важко, але, дивлячись з перспективи часу, можна ствердити: праця попередніх років не була марною,  навпаки -  принесла свої плоди.

До Солобковецької загальноосвітньої школи-інтернату семінаристи на запрошення дирекції школи почали приїздити нещодавно – від травня 2008 року. Але  не будемо забігати наперед…

 

Недільний ранок

Дорога до Соколівки з Городка, що знаходиться на трасі Ярмолинці – Кам’янець-Подільський, зовсім недовга – всього лише півгодини їзди. Це зовсім мало, тим паче, коли усвідомлюєш, як тебе чекають!

«Слава Ісусу Христу!» - лунає біля ще зачинених дверей семінарійного буса. Це дітлахи, вгледівши з вікна, що до них їдуть

 «крєліки» (так вони нас називають, бо важко вимовити «клерик», хоча багатьом вимовити це слово все ж таки вдається), обступивши буса великою юрбою, виносять нас майже на руках. Відразу з’являється радісна думка: «Нас тут чекали!». Ще триває декілька хвилин привітань з усіма: дітлахами, вчителями, працівниками. Ну, а потім - катехеза. Загалом, вона  проходить в 6-ти групах, в одній з яких діти  готуються до Хрещення та Першого Причастя. Не всі беруть участь в катехезі, бо не хочемо нікого змушувати, дитина  вибирає сама. Хоча, у цілому, лише дехто не приходить.

Після катехези завжди гамірно: футбол або інші ігри, цікаві розмови, жарти… Близько полудня наступає найгірший момент – прощання. Звідусіль чути: «Таж не їдьте! Залишіться з нами!». Однак нас чекають ще діти з Солобковець… Тож з надією відповідаємо: «Через тиждень приїдемо!» Діти самі зраджують таємницю тижневого чекання: для них це дуже довго, а недільний ранок, якою б не була погода, завжди радісний: до них їдуть «крєліки»!

 

Вирушаємо далі: Солобківці

Солобковецька загальноосвітня школа-інтернат знаходиться близько 10 км від Соколівки. Їздимо сюди тільки перший рік, однак  здається, що вже «…надцятий». «О, дядя Саша приїхав! А чому не приїхав дядя Паша?» (цікаво, але тут вони не можуть зрозуміти слова «клерик», тому, виражаючи  свою повагу, звертаються до нас «дядя»). За декілька хвилин надворі та в коридорах  настає тиша – йде катехеза, від найменших діток до найстарших. Останнім  часом тут також сформувалася  група з 5-ти осіб, які активно готуються до Першого Причастя. Ну, а потім…  Не встигаєш за всіма: ті просять на футбол, ті на волейбол, ті хочуть просто порозмовляти… Весело, цікаво, навіть важко виїжджати. Хочеться з ними залишитися… назавжди, щоб подарувати краплю любові, якої,  можливо, не дали їм рідні батьки. З ними добре, вони ж найменші, вони -  мов ангели…

Якщо ви помітили помилку в тексті натисніть: Ctrl + Enter.

Powered by ArtGattino
hosting gattino.com.ua