ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ

PDFДрукe-mail

Подячне целебрування - II неділя Великого Посту
На початку Великого Посту переживатимемо чергове подячне богослужіння Року Віри. Цілою парафіяльною спільнотою дякуватимемо за дар таїнства Покаяння. Віруємо, що Бог жертвує в ньому людині дар відпущення гріхів і зміцнення в доброму.

Приготування:
«Дух переконує світ про гріх»
Приготування до подячного богослужіння за дар таїнства Покаяння є передусім зверненням в роздумах і молитві до Святого Духа, Який переконує світ про гріх і відкриває серце людини на дар пробачення. Нижченаведені роздуми взяті з енцикліки Святішого Отця бл. Йоана Павла ІІ «Dominum et Vivificantem” (27-28; 31-32).
Роздуми до медитації, проповіді, конференцій і розмов
Ісус Христос, під час прощальної розмови у Вечірнику, сповіщає пришестя Святого Духа «ціною» свого відходу і обіцяє: «Якщо піду Я, то пошлю Його Вам». Водночас додає: «І Він, коли прийде, то переконає світ про гріх, справедливість і про суд» (Йн 16, 7). Той же Утішитель і Дух Істини, Який, згідно обітниці, буде Тим, хто «наставить» і «нагадає», Тим, Хто «допровадить до повноти правди» – згідно наведених слів є обіцяний, як Той, Який «переконає світ про гріх, справедливість і про суд».
Цей контекст є досить багатозначним. Христос пов’язує заповідь пришестя Святого Духа зі словами, які вказують на Його власний відхід через Хрест, і навіть підкреслює необхідність такого відходу: «Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде» (Йн 16, 7).
Але найбільш важливим є пояснення, яке Ісус додає до цих трьох слів: гріх, справедливість і суд. Він каже: «І Він (…) переконає світ про гріх, справедливість і суд. Про гріх, тому що в Мене не вірують; про справедливість, бо йду до Отця і ви вже мене не побачите; про суд же тому, що князь цього світу вже засуджений» (Йн 16, 8-11) Згідно Христа гріх, справедливість і суд мають чітко окреслене значення, яке відрізняється від того змісту, який ми могли б надати їм, незалежно від пояснення Христа. Пояснення вказує водночас, як потрібно розуміти слова «переконувати світ», яке відноситься до посланництва Святого Духа. Важливим є тут водночас як сенс окремих слів, так і ситуація, в якій Христос їх пов’язав в одне ціле.
«Гріх» означає у цьому контексті невіру, з якою довелося зіткнутися Христу серед «своїх», починаючи від родинного міста Назарет. Це означає відкинення Його посланництва, яке привело людей до засудженння Його на смерть. Говорячи про справедливість далі, Ісус
5
має на думці ту остаточну справедливість, яку виявить Йому Отець, оточуючи Його славою Воскресіння і Вознесіння: «Іду до Отця». В контексті такого розуміння «гріха» і «справедливості», «суд» означає, що Дух Правди буде виявляти провину світу в засудженні Ісуса на смерть на хресті. Але Христос не прийшов на світ, щоб засудити його, але «щоб його спасти» (див. Йн. 3, 17; 12, 24). Переконуючи про гріх і справедливість, Він має на меті порятунок світу та людей. Напевно, саме цю думку пітверджують слова, що «суд» відноситься тільки до «князя цього світу», тобто до диявола. Тобто до того, який від початку використовує створений світ проти спасіння, Завіту і єдності людини з Богом і який «вже засуджений від початку». Якщо Дух-Утішитель повинен переконати світ саме про цей «суд», то це здійснюється заради того, щоб продовжити в світі Христову справу спасіння.
Звернімо нашу увагу передусім на місію Святого Духа, яка полягає у «переконуванні світу про гріх». При цьому слід зберегти повний контекст зі словами, сказаними у Вечірнику. Святий Дух, переймаючи від Сина справу Відкуплення світу, тим самим бере на себе спасенне завдання «переконувати про гріх». Це переконання завжди пов’язане зі «справедливістю», тобто з остаточним Спасінням в Богові, до виконання економії, в якій розіп’ятий і прославлений Христос є справжнім і вічним центром. Ціла економія спасіння виразно відокремлює людину від «суду», тобто від того прокляття, якому був підданий гріх диявола, «князя цього світу», який через власний гріх став «правителем цього світу темряви». (Еф. 6, 12). Ось так, за допомогою такого трактування «суду» відкриваються широкі горизонти для розуміння «гріха» і «справедливості». Дух Святий на тлі Христового хреста вказує на місце гріха в економії спасіння (можна сказати, «спасенний гріх»). Також дозволяє нам зрозуміти, як саме Його місія відноситься також до виявленого гріха, який уже був остаточно засуджений («Гріх засуджений») […].
Отже, починаючи зі свідчення єрусалимської П’ятидесятниці, діяльність Духа Правди, Який «переконує світ про гріх» відкинення Христа, є органічно пов’язаним зі свідченням пасхальної таємниці: таємниці Розіп’ятого і Воскреслого. У цьому зв’язку те саме «переконання про гріх» виявляє свій спасаючий вимір. «Переконання», отже має на меті не саме обвинувачення світу, ані тим більше його засудження. Христос не прийшов на світ, щоб його засудити, лише щоб його спасти (див. Йн 3, 17; 12, 47) […].
6
Таким чином, «переконання про гріх» стає одночасно переконанням про відпущення гріхів силою Святого Духа. Петро своєю єрусалимською промовою закликає до навернення, так само як Христос на початку своєї месіанської діяльності, закликав тих, хто Його слухав. (див. Мк. 1, 15). Навернення вимагає переконання про гріх, містить в собі також внутрішній суд совісті, а цей суд, будучи підтвердженням дії Духа Правди всередині людини, одночасно стає новим початком дарування людині благодаті і любові: «Отримайте Духа Святого» (Йн. 20, 22). Отже, віднаходимо в цьому «переконанні про гріх» двоякий дар: дар істинного сумління і дар впевненості у Відкупленні. Дух Правди є Утішителем […].
У цій невимовній правді, однак, ніхто не здатний «переконати світу»: людину, людську совість, як тільки Він: Дух Правди, Дух, Який «досліджує глибини Божі» (І Кр. 2, 10). Перед лицем таємниці, якою є гріх, «глибини Божі» повинні бути проникнуті аж до кінця. Не лише людське сумління, внутрішня таємниця людини, але також внутрішня Таємниця Бога, «глибини Божі», що можна стисло окреслити: до Отця – в Синові – через Святого Духа. Отже, Дух Святий проникає їх і звідти дає Божу відповідь на людські гріхи. Тою відповіддю закінчується процес «переконування про гріх», як про це свідчать події П’ятидесятниці.
Переконуючи світ про гріх Голгофи, про смерть невинного Агнця, як це має місце в день П’ятидесятниці – Дух Святий переконує водночас про кожний гріх, будь-де і будь-коли вчинений в діях людини: виявляє, отже, його зв’язок з Хрестом Ісуса. «Переконання» – це виявлення зла, яке несе гріх, кожний гріх, у відношенні до Хреста Ісуса. У цьому відношенні гріх пізнається у всій глибині зла, яка йому властива, стає повністю виявлений через mysterium iniquitatis - «таємницю беззаконня» (див. ІІ Тес. 2, 7), яку в собі містить і приховує. Цього виміру гріха людина абсолютно не знає поза Хрестом Ісуса. Не може бути про нього також переконаною інакше, як тільки через Духа Святого: Духа Правди і водночас Утішителя.
Одночасно гріх, показаний у відношенні до Хреста Ісуса, пізнається в усій глибині «таємниці благочестя» (див. І Тм. 3, 16), як показано у постсинодальному Апостольському зверненні Reconciliatio et Paenitentia. Цього виміру гріха людина також абсолютно не знає, і не може пізнати, як тільки через Хрест Ісуса. І не може бути у ньому переконаною, як тільки через Духа Святого: Того, хто досліджує «глибини Божі».
7
Молитва про благодать доброї сповіді
В: Просимо доброго Бога, милосердя Якого не знає меж, про благодать доброї сповіді всім членам нашої спільноти.
Після кожного заклику всі повторюють: Вияви нам, Господи, своє милосердя! Або Духу Святий, прийди!
Л 1. Милосердний Боже, зішли Свого Духа на тих, які не визнають гріха. Нехай Його світло роз’яснить темряву їхніх думок, щоб пізнали правду про гріх і прийняли дар пробачення.
Л 2. Милосердний Боже, зішли Свого Духа на тих, які не вірують в прощення їхніх гріхів. Нехай Його любов наповнить їхні серця і допровадить до Трону Твого милосердя, щоб очистилися і досвідчили миру.
Л 1. Милосердний Боже, зішли Свого Духа на тих, які нещиро сповідаються. Нехай Його благодать обдарує їх щирим жалем за гріхи і готовністю виправитися, щоб вони пережили спражнє навернення.
Л 2. Милосердний Боже, зішли Свого Духа на тих, які відразу після сповіді повертаються до своїх гріхів. Нехай Його присутність буде для них захистом від спокус, щоб вони вистояли у вірності Твоїм заповідям.
Л 1. Милосердний Боже, зішли Свого Духа на тих, які часто користуються з таїнства Покаяння і завдяки цьому невпинно зростають на дорозі духовного житя. Нехай святість стає все більшою їхньою участю, щоб дійшли до досконалої єдності з Тобою.
У цих намірах можна помолитися частину або десяток Розарію.
В: Всемогутній, вічний Боже, Твій Син помер на хресті за наші гріхи і воскрес для нашого оправдання. Поглянь на нашу ( парафіяльну) спільноту, яка прагне очиститися і відновитися в джерелах милосердя, що випливають з пробитого боку Христа. Уділи дітям і батькам, чоловікам і жінкам, а також всім членам нашої спільноти благодаті доброї сповіді. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
В період Великого посту особливо заохочується до молитви про відновлення світу через слово і таїнства.
8
Целебрування:
«Подяка за таїнство Покаяння»
Заохочується, щоб в ІІ неділю Великого Посту на всіх Святих Месах виразити вдячність Богу за дар таїнства Покаяння і визнати віру в особливу дію Бога в цьому таїнстві. Целебрування складається подібно до попередніх з вираження знаків, визнання віри та висловлення подяки.
Допомога до целебрування
Підготовлення знаку:
Ось декілька пропозицій використання знаку в сьогоднішньому подячному целебруванні. Можна вибрати одну з них або підготувати кілька:
1. Простим знаком, що нагадує про таїнство Покаяння, може бути посудина з попелом або фіолетова стула. Поміщають їх перед вівтарем, у місці, що на виду у всіх.
2. Знак примирення. Коли процесія дійшла до вівтаря і закінчився вхідний спів, священик ще до того, як розпочне целебрування знаком хреста, звертається до зібраних тими або подібними словами:
Дорогі брати і сестри! Переживаємо сьогодні вже чергове подячне целебрування в Році Віри за дар таїнств. На початку Великого Посту палко прагнемо дякувати Богу за благодать таїнства Покаяння і водночас виразити нашу готовність прийняти вимоги, які перед нами ставить Христос. Про одну з них Він сказав так: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт. 5, 23-24).
Згадаймо всіх, хто може мати щось проти нас і на знак того, що прагнемо ставати кращими для них і для інших людей, яких зустрічаємо, подаймо один одному руки. Тільки після цього вчинімо на нашому тілі знак хреста і розпочнімо целебрування Євхаристії.
3. Акт покути: До пережиття акту покути сьогодні можуть приєднатися світські вірні, читаючи чи співаючи заклики:
Перша особа: Господи, Ти помер на хресті, щоб омити нас з гріхів і наповнити своєю благодаттю. Помилуй нас.
Друга особа: Христе, Ти встановив таїнство Покаяння, щоб ми могли невпинно досвідчувати Твого милосердя. Помилуй нас.
9
Третя особа: Господи, Ти дав нам Святого Духа, щоб виявляв нам гріхи і відкривав наші серця на Твою благодать. Помилуй нас.
Священик: Нехай помилує нас Всемогутній Бог і відпустивши нам гріхи, допровадить до вічного життя. Амінь.
Думки до проповіді
У проповіді священик, на основі читань, а особливо Євангелія про Преображення Христа на горі Тавор, пробуджує і зміцнює віру зібраних на Євхаристії в силу таїнства Покаяння. Бл. Йоан Павло ІІ в посланні «Reconciliatio et paenitentia» ( 28-30) про це таїнство пише:
«Церква знайшла в Синоді яскраве підтвердження своєї віри в те, що стосується таїнства, через яке кожний християнин і ціла спільнота віруючих отримують певність прощення завдяки спокутуючій силі Крові Христа.
Варто відновити і підтвердити цю віру тоді, коли могла вона ослабнути, втратити щось зі своєї інтегральності чи також увійти у смугу тіні і мовчання, бути під загрозою – як це діється – з боку згаданої вже кризи з її негативиними явищами. Таїнство Покаяння з одного боку є під загрозою затемнення моральної і релігійної свідомості, послаблення почуття гріха, зникнення почуття провини, відсутності бажання жити істинно християнським життям. З іншого боку, через міркування, часом досить поширене, згідно якого прощення можна отримати безпосередньо від Бога в звичайний спосіб, без таїнства Примирення. Чи також через позбавлене ревності і спонтанності рутинне практикування Таїнства, яке, можливо було викликане помилковими і перекрученими поглядами на наслідки Таїнства. В зв’язку з цим потрібно пригадати основні виміри цього великого Таїнства.
«Яким відпустите»
Перші основні відомості, подані нам книгами Старого і Нового Завіту, стосуються милосердя Бога і Його прощення. В Псалмах і проповідях пророків ім’я Милосердний є тим іменем, яке найчастіше надають Господу, всупереч усталеному стереотипові, згідно якого Бог Старого Завіту перш за все суворий і караючий. Псалми, черпаючи з традицій Виходу, нагадують про милосердне діяння Бога серед свого народу. Хоч дія і представлена в антропоморфній формі, вона подає красномовні свідчення Старого Завіту про Боже милосердя. Достатньо процитувати тут вірш: «Та він, завжди повний милосердя, дарував
10
провину, не понищив, ба часто відвертав він гнів свій і не вергав усього свого обурення. Згадав він, що вони - лиш тіло, вітер, що дме й не повертається вже більше» (Пс. 78. 38-39).
Коли надійшла повнота часу, Син Божий, прийшовши як Агнець, який згладжує і бере на себе гріх світу, явився як Той, Хто має владу судити чи відпускати гріхи, Який не прийшов, щоб засудити, але щоб простити і спасти.
Отож, цю владу відпускати гріхи Ісус через Святого Духа передає звичайним людям, які самі потрапляють в пастку гріха, тобто своїм Апостолам: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються» (Йн. 20, 22-23). Це одна з найпрекрасніших новин Євангелія! Уділяє цієї влади Апостолам також з правом її передачі – як це з самого початку розуміла Церква – наступникам, наділених тими самими Апостолами місією і відповідальністю за продовження їхньої справи проголошення Євангелія і служіння спасенній справі Христа.
Тут виявляється у всій своїй величі особа служителя таїнства Покаяння, який, згідно з давнім звичаєм, називається сповідником.
Так само, як при Вівтарі, де відправляється Євхаристія, так і в кожному Таїнстві, священик, служитель Покаяння, діє „in persona Christi”. Христос, Який присутній через особу сповідника і за його посередництвом виконує таємницю відпущення гріхів, є Тим, Хто виявляється братом людини; милосердним, вірним і співчуваючим первосвященником; пастирем, який готовий шукати заблукалих овець; лікарем, який лікує і потішає; єдиним Вчителем, який говорить правду і навчає Божої дороги; «суддею живих і померлих», який судить справедливо, а не згідно з видимим і поверхневим».
Таїнство прощення
З об’явлення цінності цього служіння і влади відпускання гріхів, що передана Апостолам і їхім наступникам, в Церкві розвинулася свідомість знаку прощення, що уділяється через таїнство Покаяння. Це означає впевненість, що Сам Господь Ісус встановив і дав Церкві, як дар своєї доброти і своєї доброзичливості до всіх людей, спеціальне таїнство для відпущення гріхів, вчинених після Хрещення.
Практика цього Таїнства, якщо йдеться про його уділення і форму, пройшла довгий процес розвитку, про що свідчать найдавніші сакраментарії, документи Соборів і єпископських Синодів, промови Отців
11
Церкви і навчання Вчителів Церкви. Що ж до сутності цього таїнства, то в свідомості Церкви існувала завжди міцна і незмінна впевненість, що згідно волі Христа, прощення дарується кожному через сакраментальне розгрішення, яке уділяють служителі таїнства Покаяння: цю впевненість з особливою силою підтвердив як Тридентський, так і ІІ Ватиканський Собор: «Ті ж, хто приступає до таїнства Покаяння, завдяки Божому милосердю отримують відпущення спричинених Йому образ, і в той же час примиряються з Церквою, якій нанесли рани своїми гріхами і яка спричиняється до їхнього навернення своєю любов’ю, прикладом і молитвами (Lumen Gentium 11). Ще раз як основний елемент віри, що відноситься до цінності і мети Покаяння, слід підтвердити те, що наш Спаситель Ісус Христос встановив в своїй Церкві таїнство Покаяння, щоб вірні, які вчинили гріх після Хрещення, могли отримати благодать і поєднатися з Богом.»
Визнання віри
Священик: В целебруваннях Року Віри прагнемо визнати нашу віру в дивовижну і спасенну дію Бога в Святих таїнствах. Також сьогодні, коли в особливий спосіб прагнемо подякувати Богу за незвичайний дар таїнства Покаяння, запитаймо себе, наскільки міцно віруємо в ефективність Божої діяльності та чи достатньо цінуємо це таїнство і як часто до нього приступаємо. Побудьмо в хвилині тиші з цими питаннями і визнаймо в серці віру, що таїнство Покаяння належить до найбільших дарів, яких уділяє нам Христос в Своїй Церкві:
Хвилина тиші
Священик: А зараз визнаймо устами нашу віру в Бога, Який нас любить і присутній серед нас.
Вірую в єдиного Бога.
Пропозиція Вселенської молитви
Вступ: Сповнені жалю за гріхи, просімо Бога про милосердя для нас і цілого світу.
1. Поглянь, милосердний Боже, на всіх дітей Церкви, які в своїй земній мандрівці схильні до слабкостей і падають. Зміцни їхню віру, щоб ніколи не сумнівалися в Твоєму пробаченні.
2. Поглянь, милосердний Боже, на цілий світ, який згідно слів Христа, перебуває під владою Злого. Пошли тих, яких вибрав, щоб занесли переможну міць Спасителя всім невільникам гріха.
12
3. Поглянь, милосердний Боже, на родини, в яких немає згоди і взаємного пробачення. Підтримуй їх своєю благодаттю, щоб у них зникли поділи і ворожнеча, а запанували мир і любов.
4. Поглянь, милосердний Отче, на всіх, хто рідко приступає до таїнства Покаяння. Зішли на них Свого Духа, щоб виявив їм гріхи і відкрив їхні серця на дар прощення.
5. Поглянь, милосердний Боже, на померлих (особливо N), які в своєму земному житті зазнали нещастя гріха. Очисти їхні серця своєю любов’ю, щоб були гідні перебувати в спільноті святих.
6. Поглянь, милосердний Отче, на зібраних тут, які з глибини серця дякують Тобі за дар таїнства Покаяння. Вчини, щоб кожне прийняття цього таїнства було для нас істинним наверненням серця.
Молитва: З вірою заносимо до Тебе, Отче, наші покірні прохання. Благоволи їх прийняти і щедро обдарувати нас своїми дарами. Через Христа, Господа нашого.
Подяка після Святого Причастя.
Після Святого Причастя заохочується спів Магніфікату, якому передує короткий коментар.
Коментатор: «Милосердя Бога перебуває з покоління на покоління» – співає Пресвята Діва в своєму Магніфікаті. Також наше покоління дізнає особливо щедрого Божого Милосердя. Маємо послання св. Фаустини і бл. Йоана Павла ІІ про безмежне Боже милосердя. Пізнаємо його в різні способи, а особливо в таїнстві Покаяння. Нехай наш радісний спів Магніфікату, в якому єднаємося з Марією, яка прославляє милосердя Бога, буде нашим вираженням вдячності за благодать прощення гріхів.
Спів Магніфікату.
13
Целебрування:
«Щомісячне целебрування в спільноті»
В Році Віри варто наново порозмірковувати над можливістю переживання целебрування таїнства Покаяння цілою парафіяльною спільнотою з індивідуальною сповіддю і розгрішенням. В апостольському посланні Reconciliatio et paenitentia бл. Йоан Павло ІІ пише: «Друга форма обряду, особливо через свій спільнотний характер і умови, що її вирізняють, наголошує на дуже важливих моментах: спільне вислуховування Божого Слова в порівнянні з індивідуальною лектурою набирає особливого значення, також більш підкреслює церковний вимір навернення і примирення. Особливо промовистою стає форма в різних періодах літургійного року, а також в поєднанні з душпастирськими заходами. Слід лише зазначити, що вимагається, щоб при уділенні таїнства в цій формі була присутня достатня кількість сповідників».
Під час реколекцій
В певній мірі такою формою переживання таїнства Покаяння є реколекції під час Великого Посту. Хоча тоді сама сповідь не відбувається безпосередньо після покутного целебрування, але в ширшому значенні усі реколекції просякнуті слуханням слова і спрямуванні на навернення, є великим «целебруванням», розтягненим в часі.
Щомісячне целебрування у визначений день
Зовсім інший характер має пропозиція переживання щомісячного целебрування в спільноті з індивідуальною сповіддю і розгрішенням. Це може стати специфікою третьої п’ятниці місяця чи першої суботи або іншого визначеного душпастирями дня. Тоді целебрування переживається в малій групі, яка може складатися з кількох осіб, щоб після неї можливою була індивідуальна сповідь, коли є один чи кілька священиків. Якщо душпастирі вкажуть на значення цієї форми целебрування і будуть її розвивати, то, безсумнівно, вона принесе бажані плоди і нею користуватимуться більше людей.
14
Апостольство:
«Спільнотний вимір гріха і навернення»
В черговому тижні Великого Посту повертаємося до теми таїнства Покаяння. Хочемо ще глибше усвідомити спільнотний характер гріха і навернення. Допомогою в цих роздумах і молитві є слова бл. Йоанна Павла ІІ, які звертають увагу на недостатньо оцінений вимір таїнства Покаяння. Папа роз’яснив цю правду під час загальної аудієнції 13 квітня 1992 р., присвяченої таїнству Покаяння.
Думки до медитації, проповіді, конференції і розмови
«Як говорить Другий Ватиканський Собор, «священна і органічно поєднана сутність священницької спільноти набуває дієвої сили через таїнства і чесноти». В сьогоднішній катехизі прагнемо відкрити підтвердження цієї правди в таїнстві Примирення, традиційно відомому як таїнство Покаяння. В ньому реалізовується «вселенське священство», спільне для всіх охрещених, тому що основним завданням священства є усування перешкоди, що робить неможливим встановлення живого зв’язку з Богом, якою є гріх. Це таїнство було встановлене для відпущення гріхів, вчинених після прийняття Хрещення і охрещені виконують в ньому активну роль. Вона не обмежується лише пасивним отриманням ритуального і формального прощення. Навпаки, з допомогою благодаті розпочинаємо боротьбу з гріхом, визнаючи провини і благаючи прощення, знаючи, що таїнство вимагає від нас акту навернення. З цим наміром активно беремо участь в таїнстві, виконуючи в ньому свою роль, яка виникає з самого обряду […].
Собор перш за все пригадує, що суттєва риса гріха - це образа Бога, важливе явище, що включає в себе протиставлення акту творіння, яке свідомо і добровільно противиться волі свого Творця і Господа, порушуючи цим закон добра і з власної волі вибираючи тягар зла та принижуючи Божу велич. Щодо цього, св. Тома Аквінський не вагаючись підтвердив, що «гріх, вчинений проти Бога, відзначений певною нескінченністю в зв’язку з безкінечністю Божої величі». Потрібно також додати, що це також удар, завданий Божій любові, тому що порушує право дружби і завіту, встановленого Богом у Крові Христа для свого народу і кожної людини. Є також актом невірності як результат відкинення Його любові. Тому гріх не є простою людською помилкою
15
і приносить шкоду не лише людині. Це також образа Бога, тому що грішник порушує право Творця і Господа і ранить Його батьківську любов. Не можна дивитися на гріх тільки з боку психологічних наслідків. Над гріхом повинні розмірковувати в світлі відносин людини з Богом […].
Собор пригадує нам, що гріх завдає рани також Церкві. Справді, кожний гріх приносить шкоду святості церковної спільноти. Зваживши на той факт, що всі вірні солідарні в християнській спільноті, кожний гріх чинить вплив на цілу спільноту. Якщо правда, що добро, вчинене однією людиною, приносить користь і допомагає всім, то також є правдою, що поганий вчинок одного нищить досконалість, до якої всі прагнуть. Якщо «душа, що підноситься, підносить за собою весь світ, – говорить бл. Єлизавета Лесюр, – то кожна невірність щодо Божої любові ускладнює становище людської родини і приводить до зубожіння Церкву. Примирення з Богом є також примиренням з Церквою і в якомусь сенсі з цілим створінням, гармонію якого порушує гріх. Церква є посередником цього примирення. Цю роль визначив сам Засновник, який доручив їй місію і владу «відпущення гріхів». Кожне примирення з Богом виконується за безпосередньою або опосередкованою, свідомою чи несвідомою участю Церкви. Як пише св. Тома Аквінський: «немає спасіння без єдності з Містичним Тілом: ніхто не може спастися поза Церквою, так само як під час потопу ніхто не врятувався поза Ноєвим Ковчегом, який згідно навчання Св. Петра є символом Церкви.(1 Пт. 3, 20-21)». Без сумніву, влада прощати провини належить до Бога, а відпущення гріхів є справою Святого Духа. Але прощення є плодом допущення грішника до участі у відкупленні, звершеному Христом на хресті ( див. Еф. 1, 7; Кол. 1,14. 20), Який доручив своїй Церкві місію і служіння проголошення послання спасіння цілому світові в Його Ім’я. Прощення ж просимо у Бога і воно дається нам Богом, але не у відокремленні від Церкви, заснованої Христом для спасіння всіх людей.
Знаємо, що Воскреслий Христос для передачі людям плодів своїх страждань і смерті надав апостолам владу відпущення гріхів: «Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються» (Йн 20, 23). Як спадкоємці цієї місії і влади апостолів, пресвітери в Церкві відпускають гріхи в ім’я Христа. Можна, однак, сказати, що в таїнстві Примирення, особливе служіння священиків не виключає, але робить можливим «спільне священство» вірних, які під натхненням
16
Святого Духа, що виконує їхнє внутрішнє навернення завдяки благодаті Христа Відкупителя, визнають свої гріхи і благають про прощення. Підтверджуючи цю роль вірних, св. Тома наводить відомі слова св. Августина : «Той, Хто створив тебе без твоєї допомоги, не виправдає тебе без твоєї участі».
Активна участь християнина в таїнстві Покаяння виражається у визнанні власних провин на сповіді, яка, крім виняткових випадків, відбувається індивідуально зі священиком; з жалем за образи, завдані Богові, щоб отримати «дієвий знак» Божого прощення; у виконанні «винагородження», накладеного священиком на знак особистої участі у жертві Христа, Який приніс себе Отцю за наші гріхи немов гостія; і в подяці за отримане прощення […].
Церква супроводжує християнина у якості спільноти, «яка спричиняється до його навернення своєю любов’ю, прикладом і молитвами». Він ніколи не залишається наодинці з собою, навіть тоді, коли перебуває в стані гріха. Завжди належить до «священицької спільноти», яка підтримує його солідарною любов’ю, братерством і молитвою про повернення йому приязні з Богом і опіку святих. Церква, спільнота святих, об’являється і діє в таїнстві Покаяння як священицька спільнота милосердя і прощення.»
Молитва про опанування пожадливості тіла, очей і гордині
В.: Святе Письмо вчить нас про потрійну пожадливість, яка стосується людини, стаючи причиною багатьох злих думок і вчинків. Покірно просимо доброго Бога, щоб виявив нам своє милосердя і вберіг нас від пожадливості тіла, очей і гордині цього життя.
Після кожного заклику повторюється акламація: Вияви нам, Господи, своє милосердя! Або Ти, що за нас терпів рани.
Л 1: Змилуйся, Боже, над усіма, котрі піддаються пожадливості тіла. Ця вбивча сила руйнує в них здатність до прекрасної і безкорисливої любові. Прагне лише задоволення власних тілесних приємностей без жодних обмежень. Засліплюючи розум і ослаблюючи волю, чинить людину неспроможною панувати над собою. Зціли, Господи, всіх, які піддаються пожадливості тіла. Вияви їм властиве значення статі, якою їх обдарував. Віднови їхню здатність до прекрасної любові, вільної від егоїзму і спроможної давати себе іншим.
17
Л 2: Змилуйся, Боже, над всіма, які піддаються пожадливості очей. Через цю хворобу вони стали хтиві і ненаситні. Хочуть мати все для себе і забувають про інших. Часто вдаються до обману і використання своїх братів, а також до корупції і порушення закону. Вияви їм властиве значення матеріальних дібр, і допоможи відкритися на духовні блага. Якщо внаслідок своєї пожадливості заподіяли комусь кривду, дай їм силу виправити вчинене зло. Допровадь їх до повної свободи у використанні благ цього світу, щоб їхнє життя стало прекрасним і радісним.
Л 3: Змилуйся, Боже, над усіма, які піддаються пожадливості гордині. Йдучи цим шляхом, вони возвеличуються понад іншими і хочуть підкорити собі всіх. Накидають усім свою власну волю і не в змозі уважно вислухати інших. Ув’язнені почуттям власності величі, стали невільниками пихи і зарозумілості. Ти, о Господи, противишся гордим, а покірним уділяєш своєї благодаті. Визволи їх з ув’язнення власного світу і вияви їм правдиву велич, об’явлену в Твоєму Сині Ісусі Христі. Допоможи їм подолати хворі амбіції, легковажність і впертість. Щоб визволені з пожадливості, могли співати Тобі пісню подяки і прослави.
В.: Милосердний Боже, Ти послав Свого Сина, щоб визволив людину з гріха і наповнив людські серця даром Святого Духа. Віднови в нас дива своєї благодаті, щоб не піддавалися пожадливостям тіла, очей і гордині, але, з’єднані з Тобою, раділи даром свободи і миру. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
Молитва про духовне оновлення світу
за допомогою Слова і таїнств
В. Просимо Святого Духа, щоб відновив обличчя землі міццю Слова і благодаттю святих таїнств, все більше єднаючи нас з Христом і Його Церквою.
Після кожного прохання – пісня «Духу Святий, прийди», або «Духу любові» чи інша. Якщо акламація не співана, то можна повторювати заклик: Просимо Тебе, Святий Духу.
Л1: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, очищуючи людину з первородного гріха і чинячи її дитиною небесного Отця під час таїнства Хрещення. Вчини, щоб усі охрещені рішуче відкидали гріх і завжди виконували волю свого Отця.
18
Л2: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, наповнюючи людину своєю Божою міццю під час таїнства Миропомазання і посилаєш її нести іншим людям добру новину про Бога, Який нас любить. Вчини, щоб усі миропомазані були відважними свідками Христа.
Л3: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, переконуючи світ у гріху і провадиш людину до джерел милосердя. Вчини, щоб усі грішники визнали свої провини і прийняли дар пробачення, подарований їм у таїнстві Покаяння.
Л1: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, коли силою таїнства Єлеопомазання хворих єднаєш страждаючих людей з Христом, Котрий через хрест довершує справу спасіння світу. Вчини, щоб усі, діткнуті хворобою, відкрилися на Спасителя, що приходить до них.
Л 2: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, єднаючи вибраних у таїнстві Священства з Христом, Найвищим Священиком і через них обдаровуєш Церкву благодаттю відкуплення та керуєш нами. Вчини, щоб усі єпископи, пресвітери та диякони були ревними слугами Слова та вірними служителями таїнств.
Л3: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, освячуючи людську любов поміж чоловіком та жінкою благодаттю таїнства Подружжя, даючи їм участь в любові Христа і Церкви. Вчини, щоб у кожному подружжі панувала взаємна любов та щоб вони були добрими слугами єдності в домашній Церкві.
Л1: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, збираючи Церкву на звершення та адорацію Євхаристії, через яку зміцнюєш її єдність з Христом у Слові, жертві та трапезі. Вчини, щоб усі члени нашої спільноти (парафіяльної) з глибокою вірою і гарячою любов’ю приймали участь у Святій Літургії кожної неділі.
В: Величаємо Тебе, Святий Духу, у надзвичайній справі відновлення обличчя землі, яке чиниш неустанно. Відкривай наші серця на спасенну присутність Христа і веди нас до найкращого Отця, від Якого все походить і до Якого все прямує, Котрому честь і слава на віки вічні. Амінь.
Якщо ви помітили помилку в тексті натисніть: Ctrl + Enter.
: Купить корпус для компьютера. Самый лучший корпус для компьютера. Игровой корпус для компьютера. Скачать программы для компьютера. Быстро скачать русские программы для компьютера. Скачать программу для очистки компьютера. Профильная труба цена. Трубу профильную куплю дорого. Труба профильная гост. Новые смартфоны цены. Купить новый самсунг смартфон. Новая модель смартфона.
Горяще туры в турцию. Лучшие туры в турцию все включено. Подбор тура в турцию. Народное лечение глаз. Все болезни глаз лечение. Отекли глаза лечение. Готовые программы Python. Учим python 3 быстро. Скачать книги по языку python. Боли внизу живота. Болит живот при беременности сильно. Почему болит живот.
skrynka-intencij2

Дієцезіяльні Проекти

football180x180
caritas18Ox112
wsd-gorodok
ibn-gor.org.ua180x112
credo-ua.org180x112
credo-ua.org180x112

Друзі

rm170x60

ewtn170x51

cmc-ban-big

Powered by ArtGattino
hosting gattino.org.ua