ТАЇНСТВО ПОДРУЖЖЯ

PDFДрукe-mail

Целебрування вдома – Вігілія Христового Різдва

Подячне целебрування у храмі – Неділя Святого Сімейства

З першого тижня Адвенту розпочинаємо підготовчі зустрічі до переживання двох целебрувань.

Перше з них – це Вігілія Христового Різдва, котра збирає членів родини у їхніх домівках, друге – спільна подяка Богу за дар таїнства Подружжя, котру переживатимемо в Неділю Святого Сімейства.

Приготування:

«Вміння целебрувати»

Відгукуючись на заклик Святішого Отця, щоб «урочистіше целебрувати» віру під час Літургії, хочемо насамперед задуматись над самим розумінням цієї дії, яким є целебрування. Це важлива тема роздуму та наміру молитви, адже вміння целебрування, а отже – урочистого переживання спасенних таємниць, має великий вплив на переживання віри.

Думки до медитації, гомілії, конференції та розмови

  1. Святіший Отець Бенедикт XVI заохотив нас, щоб «активніше целебрувати (святкувати) віру в Літургії, зокрема у Євхаристії» (PF 9). Ці слова є для нас вимогливою програмою. У ній йдеться як про роздумування, так і про дії – зокрема, про які досить рідко згадуємо. Маємо «активніше святкувати віру в Літургії». Це «активніше» є закликом і разом з тим вказує шлях. Можливо, сьогодні недостатньо стараємося по-справжньому святкувати віру і з найбільшим запалом турбуватися про всі деталі літургійного целебрування. Отож, що ж таке целебрування?
  2. У виразі: «щось целебрувати» прихована якась надзвичайність. В целебруванні йдеться про урочисте переживання чогось, святкування. У ККЦ зустрічаємо таке пояснення: «Літургія є «дією» «цілого Христа». Ті, що її тепер відправляють, підносячись над символами, уже перебувають у небесній Літургії, там, де відправа є суцільним спілкуванням і святом (ККЦ 1136). Катехизм говорить про дві риси небесного целебрування. Перша виражає найвище досвідчення спільноти. Усі досконало поєднані в тому, що чинять. Кожен повно та особисто задіяний у цю реальність життя з Богом, а це особисте заангажування знаходиться у повній гармонії з діяльністю усієї решти мешканців Неба. Тож прагнемо наслідувати такий взірець. У приготуванні целебрування чергових таїнств будемо прагнути до того, щоб у це спільне, урочисте визнання віри та подяку, що плине з самого серця, була задіяна уся наша спільнота.
  3. Наступна особливість небесного целебрування окреслена словом «свято». Це означає, що в усіх відношеннях це щось урочисте, незвичайне, прекрасне й піднесене. Це не обов’язково означає велику пишність зовнішніх дій. Важливіше те, щоб зовнішній вигляд, декорація, спів, молитва, знаки та усі інші видимі форми святкування, були справжнім виразом віри, що діє через любов (пор. Гал. 5, 6). Діюча таким чином віра завжди прагнутиме до того, щоб різними способами виразити коханій людині її важливість. У людських відносинах навіть одна усмішка чи погляд, одна квітка чи ніжний жест руки можуть сказати дуже багато. Так само у відносинах з Богом такі дрібні жести, що плинуть з любові, чинять, що зустріч стає чимось винятковим. Так повинно бути в щоденній, індивідуальній молитві. Її також слід переживати таким чином, який характерний для зустрічі закоханих. Тим більше у спільному целебруванні таїнств, під час якого зібрана на Літургіі Церква зустрічається зі своїм Господом і Спасителем, кожна деталь целебрування повинна свідчити про те, що її звершують люди, котрі справді вірять та щиро кохають свого Бога.
  4. Наші земні целебрування ще не є повною участю у тому остаточному сповненні людських прагнень, але ми не обдаровані якимось замінником, чимось, чому не варто присвячувати усього задіяння думки і серця, що має активізувати усі таланти членів спільноти. Навпаки. Зустріч з Богом, Котрий уприсутнює для нас справу спасіння, об’являючи та жертвуючи нам нескінченну любов, не є тим же, що звичайна зустріч людей. Віра дозволяє нам доступити до невидимої реальності, котра стає присутньою під заслоною знаків. Наше земне святкування таїнств може мати в собі відблиск небесної реальності, що об’єднує спасенних повнотою любові та ясніючою величчю Божої слави. Найближчими місяцями будемо намагатися віднести дві вищезгадані особливості целебрування до переживання наступних таїнств.
  5. Першим, на якому зосередимо увагу, є таїнство Подружжя. Наближаємось до урочистості Христового Різдва, а одразу після неї – свята Святого Сімейства. У цій атмосфері можемо наново поставити собі питання про целебрування віри у таїнстві Подружжя. Чинимо це вже сьогодні, хоча й повертатимемось до цієї теми у наступні тижні. Розважмо під час молитви питання: чи подружня пара, пов’язана шлюбним зв’язком, уміє целебрувати, а отже – переживати у спільноті і по-святковому справжню і реальну діяльність Христа в їхньому подружньому житті? Наскільки часто і яким чином ті, що запросили Христа до свого життя, виражають віру у цю присутність як  «целебрування», а отже, наприклад, спільною молитвою?
  6. Розпочинаючи цей етап Шляху Віри, заохочуємо усіх розпочати вивчення другої частини Катехизму Каатолицької Церкви, що пояснює значення Літургії і спосіб її переживання.

Молитва подяки за дар таїнств

В сьогоднішньому роздумі, а зокрема в молитві, огортаємо усі таїнства. Нехай наша вдячність буде спільною молитвою за ті великі дари, що їх пізнаватимемо все краще, щоб ще більше перемінювали наше життя.

Пісня

В: Величаємо Тебе, Господи, Котрий подолав смерть і відкрив нам дорогу життя. Прославляємо Тебе у щедрості дарів, якими Ти обдаровуєш свою Церкву. Ти завжди перебуваєш з нами. Вчиш нас плакати з тими, хто плаче, і сміятися з тими, хто сміється. Хочеш, щоб ми служили тим даром, який кожен з нас отримав. Дозволь нам, Господи, виспівати Тобі сьогодні пісню вдячності за дар таїнств, котрі є плодом Твоєї смерті і воскресіння. Вчини, щоб дух вдячності завжди залишався у наших серцях та щоб ми вміли пеедавати його нашим братам.

Хвилина тиші і спів

Л1: Господи Ісусе! Хрещення - перша сакраментальна зустріч з Тобою. Це брама, котру відчиняє нам дім Твого Отця. Ведені Святим Духом, можемо увійти до цього дому, оселитися в ньому та отримати усі інші скарби, призначені Отцем для Його домашніх. Дякуємо Тобі, Господи, за цю благодать і дякуємо за те, що можемо брати участь у приготуванні наших братів і сестер до доброго переживання цього таїнства. Прийми, Господи, наше прославлення і дай нам благодаті витривалості.

Хвилина тиші і спів

Л2: Господи Ісусе! Дякуємо Тобі за всі дари, якими Ти збагатив нас у таїнстві Миропомазання. Дякуємо за дар Святого Духа, Котрий наповнив нас та вчинив здатними до свідчення про тебе усім життям. Дякуємо, що покликав нас до повнішої відповідальності за Церкву та проголошення Євангелія у світі. Прагнемо розвивати всі ці дари та чинити їх програмою нашого життя. Прийми, Господи, наше прославлення і дай нам благодаті витривалості.

Хвилина тиші і спів

Л3: Прагнемо подякувати Тобі, Господи, за Таїнство Покаяння. Через нього відновлюєш дар Хрещення. Все життя вчиш нас відкидати зло і обирати добро. Допомагаєш нам жити життям Божих дітей і повертатися до дому Отця, скільки б не обманював нас неприятель своїми спокусами та скільки б ми не обирали дорогу блудного сина. Дякуємо Тобі, Господи, що запрошуєш нас, слабких людей, щоб допомагали молодшим братам і сестрам в доброму приготуванні до прийняття цього таїнства. Дякуємо Тобі за всі дари, яких уділив нам через це таїнство. Прийми, Господи, наше прославлення і дай нам благодаті витривалості.

Хвилина тиші і спів

Л1: Господи! Ти ніколи не забуваєш про хворих. Завжди перебував біля страждаючих, приносячи їм полегшення. Багатьох хворих зцілював своєю міццю. Чиниш це також сьогодні. Дякуємо Тобі за ці дари, особливо за дар таїнства Єлеопомазання хворих. Встановлюючи це таїнство, Ти вказав на хворобу, як на особливе місце зустрічі з Тобою. Просимо Тебе, Господи, за страждаючих нашої парафії. Дай нам сили до служіння їм, повного любові. Прийми, Господи, наше прославлення і дай нам благодаті витривалості.

Хвилина тиші і спів

Л2: Прославляємо Тебе, Господи, у таїнстві Священства. Віримо, що Ти – єдиний посередник між Богом і людьми. Ти даєш участь у Твоєму Священстві нам, слабким людям, вже у таїнстві Хрещення і Миропомазання. Деяких однак кличеш до особливого служіння у таїнстві Священства. Даєш їм благодать проводу спільноті вірних. Через них здійснюєш свої таїнства і провадиш справу освячення світу. Прийми, Господи, наше прославлення і дай нам благодаті витривалості.

Хвилина тиші і спів

Л3: Прославляємо Тебе, Господи, у благодаті таїнства Подружжя. Її силою даєш чоловіку і жінці участь у подружній любові, котра єднає Тебе з Церквою. Людську любов наповнюєш Божою красою. Людські зв’язки стають знаком союзу поміж Тобою і Церквою. Дякуємо Тобі, Господи, за це велике покликання, котре скеровуєш до багатьох чоловіків і жінок. Дякуємо тобі за сяйво подружньої любові, яка ясніє у Церкві через чисте і святе життя подружньої пари. Прийми, Господи, наше прославлення і дай нам благодаті витривалості.

 

Хвилина тиші і спів

Л1: Господи Ісусе! Ти вчиш нас, що в Євхаристії міститься все духовне добро Церкви. До неї ведуть усі таїнства і з неї черпають свою міць. Прославляємо Тебе у цьому надзвичайному дарі, у якому присутній Ти сам з усіма Твоїми дарами. В ній даєш нам свого Духа і єднаєш нас зі своїм Отцем. В ній збираєш Церку, якою є ми. Прийми, Господи, наше прославлення і дай нам благодаті витривалості.

Хвилина тиші і спів

В: Прийми, Господи Ісусе, наш спів величання. Для кожного з нас Ти вчинив великі речі у святих таїнствах. Допоможи нам перебувати у вдячності за Твої щедрі дари і допровадь до кінця справу, розпочату у нас. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. Амінь.

Спів

Приготування:

«Присутність та діяння Христа у Подружжі»

У другому тижні Адвенту поглибимо нашу віру в присутність та діяння Христа у таїнствах. Зупинимось на одному з них – таїнстві Подружжя. Приготуємося до подячного целебрування за це таїнство та урочистого вираження віри в постійну присутність Христа у житті подружжя.

Думки до медитації, гомілії, конференції та розмови

  1. Катехизм Католицької Церкви, котрий є нашим особливим провідником у Рік Віри, вказує на чотири способи переживання нашої віри. Маємо її визнавати, целебрувати, переживати та оточувати молитвою. Якщо людина занедбає котрийсь з них, то віра її зазвичай слабнутиме або ставатиме збором окремих жестів віри,  поверхневих та без серця. На цьому етапі переживання Року Віри зосередимося на другому з цих умінь: целебрування містерій спасіння. Про це ми говорили минулого тижня. Сьогодні хочемо продовжити ці роздуми, готуючись до урочистості Різдва Христового та окремого святкування віри у таїнстві Подружжя, котре будемо переживати в Неділю Святого Сімейства.
  2. В апостольському посланні «Porta Fidei» Святіший Отець Бенедикт XVI пише: «Без літургії та Святих Тайн визнання віри втратило би силу, оскільки йому б забракло благодаті, яка підкріплює свідчення християн» (PF 11). Папа вказує на особливу міць таїнств. Саме через  них людина найбільш збагачується благодаттю. У них ми одягнені силою, завдяки якій наше християнське свідоцтво стає результативним. До такого переживання таїнств веде нас Боже Слово, вказуючи на присутність Бога та Його діяння.
  3. Сьогодні відносимо ці істини до таїнства Подружжя. Наші дії мають спричинитись до оживлення і поглиблення віри в незвичайну силу, якою Христос обдарував подружню пару. Не завжди вміють нею користуватися. Вона носить інший характер, ніж звичайна людська допомога, надана родичами чи сусідами. Вона доступна лише через віру.
  4. Віра каже нам, що усі таїнства є передусім справою Бога, котру Він чинить у людях і через людей. Жодна людина своєю людською силою нездатна вчинити таїнство. Ніхто, діючи від свого власного імені та власними силами, не вчинить, що дитина буде звільнена від первородного гріха і стане Божою дитиною. Те ж саме стосується інших таїнств, зокрема й Подружжя. Це не члени подружньої пари власною силою звершують таїнство та отримують благодать, властиву йому. Їх заангажування необхідне, і то цілковите, що плине з глибини серця і триває «аж до смерті». Однак не вони є головними діючими особами під час звершення таїнства Подружжя. Головна діюча особа тут – Христос. Лише Він може обдарувати подружню пару надзвичайними скарбами, приготовленими для них.
  5. Ключовим словом, до якого слід було б віднестися у цьому випадку, є слово «участь». Чоловік і жінка, укладаючи таїнство Подружжя, включені у реальність, створену для них Христом у Його Церкві. Починають брати участь в обміні любові, котра віковічно відбувається між Христом і Його Церквою. В наступні роки свого подружнього життя вчаться все більше «брати участь» у пречудовій любові, яка існує на цьому світі, а саме - в любові небесного Нареченого, Ісуса Христа і Його земної Нареченої, Церкви.
  6. Готуючись до урочистості Христового Різдва і Неділі Святого Сімейства, запитуємо все настійливіше також про те, що говорить нам віра про таїнство Подружжя, як і те, як ми повинні целебрувати цю віру, урочисто визнавати, виповідати під час молитви і співу, у словах і знаках, декораціях та одязі. Члени парафіяльної спільноти, передусім ті подружжя, які отримали благодать глибокої віри в присутність Христа в їхньому подружньому житті, повинні приготувати всі деталі целебрування, щоб завдяки ньому також інші подружні пари зміцнилися у своїй часом слабкій вірі в ці істини.
  7. Таке приготування єднає всі парафіяльні групи у спільному піклуванні про поглиблення віри у силу таїнства Подружжя. Ця віра повинна насамперед сформувати гарне родинне святкування під час Різдвяної Вігілії, а пізніше виразити себе в будь-якій можливій формі під час переживання Неділі Святого Сімейства.

Молитва про віру в присутність Христа у житті  подружжя

Спів

В: Прославляємо Тебе, всемогутній Боже, в дарі нового літургійного року, котрий ми розпочали. Запрошуєш нас у ньому, щоб ми все більше входили у Твоє життя. День за днем і тиждень в тиждень будемо очікувати Твого приходу, святкувати таємницю Твого народження та усі спасенні події Твого життя. У Рік Віри прагнемо переживати цю містерію з ще більшим заангажуванням. Просимо Тебе, наш Спасителю, щоб наша віра неустанно зростала. Допоможи нам краще пізнавати цю віру, краще її целебрувати та ревніше нею жити. Під час зустрічей, котрі розпочнемо сьогодні, наш роздум та молитва будуть скеровані на святі таїнства. Покажи нам, Господи, велич цих спасенних подій і допоможи нам ще ревніше послуговуватися благодаттю, котру в них даєш нам.

Хвилина тиші.Спів

Л1: З Євангелія від св. Марка (10, 46-52): « І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв. І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною! І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе. А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса. А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю! Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.»

Л2: Дивують нас Твої слова, Ісусе. Кажеш, що це віра сліпого повернула йому зір, але ж це Ти здійснив це чудо. Силу зцілення маєш лише Ти, та у своїй безмежній любові дозволяєш людині наблизитися до цієї міці. Через свої слова об’являєш нам таємницю нашої співпраці з Тобою. Завдяки їм краще розуміємо, як багато залежить від нашої віри. Коли вона сильна, тоді можемо без обмежень черпати з Твоєї всемогутності та спроваджувати на землю усяке добро. Сьогодні гаряче просимо Тебе про вміння визнавання цієї віри в молитві, співі, у знаках, літургійних акламаціях, а передусім – у виповіданні нашого Credo. Прагнемо, щоб наші особисті молитви, а також спільне целебрування, були проникнуті живою вірою, були справжнім святкуванням зустрічі з Тобою. Довіряємо Тобі цю таємницю у тихій молитві та в спільному співі.

Хвилина тиші.Спів

Л2: Ісусе, Сину Живого Бога, почуте хвилину тому Євангеліє, в якому показуєш нам незвичайну силу віри людини, схиляє нас до більш відважного визнавання віри та ревної молитви про її розвиток. Допоможи нам зрозуміти, що одією з найкращих молитв є визнання віри. Потрібно виражати цю віру життям, але також виповідати її словами, виспівувати піснями, показувати у знаках. Наповни нас своїм Духом, щоб ми могли з глибини серця виспівати і на багатоманітний спосіб вчинити видимою нашу віру.

Після кожного прохання – спів акламації.

Якщо не буде співу, тоді -  повторення акламації: «Вірю, Господи, зарадь моєму невірству»

Credo, credo. Amen.

 

Cre  - do,      Cre    -  do.                  A      -           -           men.

Credo, Domine, credo.

Cre   -  do,       Do-mi - ne,            cre                 -              do.

-          Господи Ісусе, Ти часто говорив про віру. Хвалив тих, у кого була сильна віра і дорікав маловірам. Сьогодні запитуємо про віру членів подружжя, котрі багато років тому прийняли таїнство Подружжя. Чи достатньо вірять у те, що Ти перебуаєш з ними щодня? Нашою молитвою прагнемо випросити для них дар зміцнення віри, тому вдячним серцем визнаємо:

-          Часто подружні пари приходять до Тебе, Ісусе, зі своїми проблемами. Їхня взаємна любов зазнає випробувань. У багатьох випадках слабшає та нездатна народжувати теплих слів і виражати доброзичливості. Чи після щирої молитви вони зможуть почути слова, котрі Ти сказав сліпому: «Іди, твоя віра спасла тебе»? Прагнемо підтримати їх нашою молитвою і нашою вірою, а тому вдячним серцем визнаємо:

-          Живемо, Господи, у світі, який не є прихильником подружжя. Заохочує до пошуку приємності, навіть ціною подружньої зради, ставлення своїх потреб вище над потребами інших. Світ, що, за Твоїми словами, Ісусе, знаходиться під владою злого, висміює правила подружньої етики і не шанує життя. Чи вистачить християнським подружжям віри, щоб не піддатися злому впливу світу? Просимо Тебе, Господи, про допомогу для них. Прийми нашу молитву, що є визнанням віри у Твою всемогутність.

В: Прославляємо Тебе, Господи, у благодаті віри, котру Ти нам дав. Завдяки їй дозволяєш нам споглядати Твою велич і любов, чиниш здібними до повного віддання Тобі і надаєш зміст нашій щоденності. Вчини, щоб ця віра постійно зростала. Просимо про це за заступництвом Марії, котра для нас є взірцем віри. Єднаючись з Нею, розважмо таємницю Благовіщення, молячись десяток Розарію.

Усі: моляться десяток (частину) Розарію.

Л1: Господи Ісусе, Сину Живого Бога, додай нам віри у Твоє слово, в якому прихована правда і в якому Ти особисто присутній. Відкрий наш розум і серце, щоб ми уважно слухали слів Євангелія та ревно пізнавали Твою науку, яку переказує нам Церква. Зішли на нас свого Духа, щоб допровадив нас до цілої правди.

Повторення акламації: «Господи, додай нам віри!»

Л2: Спасителю світу, додай нам віри у Твоє спасенне діяння у святих таїнствах і Твою присутність серед нас під видом хліба. Нехай наша віра проявлятиметься в охочій участі в адорації та повному заангажуванню у переживання таїнств, особливо Євхаристії.

Повторення акламації: «Господи, додай нам віри!»

Л3: Ісусе, Сину Марії, додай нам віри у Твою присутність в нас самих та в інших людях. Не дозволь забути про Твої слова: «Те, що ви вчинили одному з цих найменших, Мені вчинили.» Додай нам сили, щоб служили Тобі в людяк, до яких нас посилаєш.

Повторення акламації: «Господи, додай нам віри!»

В: Прийми, милосердний Ісусе, нашу покірну молитву про примноження віри. Нехай вона формує все наше життя і приведе нас до Тебе. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. Амінь.

Спів

Приготування:

«Целебрування вдома та у храмі»

Ця зустріч відбувається у третій тижлень Адвенту і є безпосереднім приготуванням як до переживання вігілійної вечері вдома, так і подячного целебрування за таїнство Подружжя в Неділю Святої Родини.

Думки до медитації, гомілії, конференції та розмови

  1. Чергового тижня повертаємося до цього нелегкого вміння святкування віри у таїнствах. Роздумуємо над таїнством Подружжя, запитуючи себе, що каже нам віра про присутність та діяння Бога у цьому таїнстві, а також як пережити ці відкриті завдяки вірі істини, святкуючи їх. Гаряче звертаємося до усіх подружніх пар, які справді вірять, що з хвилиною укладення ними цього святого зв’язку, у їхнє життя по-новому увійшов Христос та перебуває з ними щоденно; щоб про цей свій досвід дали свідоцтво серед тих, котрі в це не вірять або про це не думають.
  2. Таке свідоцтво виражається різними способами. Сьогодні говоримо про свідоцтво, властиве для целебрування, а отже – події святкової, незвичної, відмінної від того, що є щоденним свідоцтвом, вираженим у праці, несеному хресті, в турботі про себе та інших. Вчімося також відважніше та виразніше свідчити про свою віру тоді, коли збираємося на молитву і целебруємо святі таїнства. Вже сама молитва, а також приступання до сповіді та участь у Святій Літургії є свідоцтвом віри у Бога, присутнього в літургійних целебруваннях, але не кожен чоловік та не кожна дружина зуміють переживати цю правду про присутність Христа у своєму подружньому житті щоденно.
  3. Целебрування можуть мати урочистіший або скромніший характер. Час, що наближається, так стисло пов’язаний з подружнім та родинним життям, що саме у ці дні та тижні переживаємо найурочистіші події, що виражають віру у те, що Христос увійшов у родинне життя і залишився в ньому. Серед них хочемо виокремити дві. Перша – родинне целебрування Різдвяної Вігілії, друга – целебрування у спільноті вірних Неділі Святого Сімейства. Розглянемо коротко ці дві події у перспективі Року Віри.
  4. Християнські сім’ї мають свої традиції, що визначають спосіб переживання ними вігілійной вечері. Важливим елементом цієї події є молитва та читання євангельського опису народження Христа, ділення облаткою, споживання вечері з особливими стравами, а також спів колядок. Чи цього року це родинне святкування може збагатитися ще чимось? Відповідь на це пов’язана з роздумами на тему віри. Навіть дуже гарний родинний ритуал може бути убогим. Члени родини визнають віру у те, що Господь Ісус народився у Вифлеємі понад дві тисячі років тому, але не вірять, що Він цього дня заново народжується у їхній родині і прагне, щоб члени цієї малої спільноти зробили для Нього ще більше місця у своїх серцях і родинній щоденності. Вже сьогодні ставимо питаня про віру і до нього ще повернемося.
  5. Приготування родинного целебрування у вігілійний вечір в родинному колі духовно поєднується з парафіяльним приготуванням урочистого целебрування, котре переживатимемо в Неділю Святого Сімейства. Потрібно прагнути до того, щоб у Рік Віри це святкування мало особливо урочистий та спільнотний характер. Повинно поєднати передусім ті сім’ї, котрі мають глибоку віру і котрі можуть про цю віру свідчити перед тими, що мають слабшу віру. На етапі приготування потрібні групи, що займуться окремими аспектами цієї важливої події. Необхідною є молитовна група, котра буде присвячувати більше часу молитві про поглиблення благодаті віри для усіх подружніх пар. Потрібні також групи, відповідальні за переживання цього целебрування під час кожної Святої Літургії. Найбільша група буде потрібна для приготування більш урочистого целебрування під час головної Святої Літургії.
  6. Хоча будуть подані окремі пропозиції щодо способу приготування целебрування, та вже сьогодні треба усім, хто вірує в силу і велич Подружжя, поставити питання про те, яким чином можуть засвідчити про свою віру. Спільною справою душпастирів і вірних мирян, обдарованих благодаттю глибокої віри, є те, щоб у приготовленому целебруванні повним блиском засяяла таємниця Подружжя, об’явлена нам вірою.

Визнання віри та прохання про її розвиток

Спів

В: Дякуємо Тобі, Господи, за черговий тиждень Адвенту, котрий готує нас до зустрічі з Тобою. З тугою очікуємо на спасенні події,  котрі дозволяєш нам переживати у Літургії Церкви. Ти знаєш,  Господи, що глибина цього переживання перебуває під подвійною загрозою. Надзвичайно потужною є сила впливу світу, що обдирає свята з релігійних елементів, залишаючи лише те, що земне. Світ хотів би святкувати, але не згадуючи Тебе. Він визнає лише земні причини до радості. З іншого боку нам, віруючим, загрожує рутина і призвичаєння. Виконуємо релігійні жести, готуємо різдвяні декорації, співаємо пісень, але не завжди вміємо у цих обрядах пережити особисту зустріч з Тобою. Не завжди наше захоплення величчю таємниці Втілення провадить до переміни серця. Так стається, коли наша віра стає поверхневим переживанням обрядів, тоді як серце далеко від тебе. Тому прагнемо сьогодні заново визнати віру, що Ти приходиш і що найважливішою подією свят, що наближаються, є зустріч з Тобою, відкритість серця для Тебе і впровадження Тебе до наших домівок і нашого життя. Втиш, Господи,  наші серця, щоб не піддавалися розсіянню. Прийми молитву, котру кожен з нас приносить Тобі.

Молитва в тиші, спів (Marana tha або інший)

Л1: З Євангелія від св. Луки (7, 36-50): «А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...
(Ісус сказав до фарисея): Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!»

Л2: Навчаєш нас, Ісусе, що віра зцілила цю жінку. Надаєш вірі незвичну міць. Вона зцілює, рятує, оберігає. Такого порятунку прагнемо шукати для себе та інших, щоб вміли покинути стежки гріха і жити любов’ю. Тому з покорою визнаємо нашу віру.

Хвилина тиші, а після неї спів «Credo, credo. Amen.» або «Credo, Domine, credo

Л3: Вслуховуємось, Господи, в слова св. Павла Апостола: «Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.» (Рим. 10, 9-10). Віримо, Господи, усім серцем і визнаємо цю віру перед собою та перед іншими людьми. Прийми, Господи, нашу молитву.

Хвилина тиші, а після неї спів «Credo, credo. Amen» або «Credo, Domine, credo»

Л1: Роздумуємо, Господи, над прекрасною правдою про Твою присутність в житті подружньої пари, членів якої Ти обдарував благодаттю таїнства Подружжя. Молімося про віру для кожної і кожного з них, адже серед труднощів щоденного життя і різноманітних проблем, з котрими доводиться зустрічатися, не завжди вистачає їм цієї віри. Разом з ними визнаємо, що Ти перебуваєш з нами кожного дня та в усіх справах. Нехай це наше визнання буде для всіх зміцненням і спричиниться до ширшого  відкриття серця на Твій прихід.

Хвилина тиші, а після неї спів «Credo, credo. Amen.» або «Credo, Domine, credo

Л2: У Вігілію Твого народження, Господи, усі родини збираються у своєму колі, щоб переживати  вігілійну вечерю. Деякі з них не мають звичаю родинної молитви. У колі домашніх не визнають устами своєї віри. Допоможи їм подолати перешкоди, які стримують їх перед спільною молитвою. Дай також усій нашій спільноті благодать доброго переживання свят Твого Народження і подячного целебрування за благодать таїнства Подружжя. Просимо про це одним-єдиним словом: «Вірую». Це слово є нашою молитвою. Віруємо у Тебе. Віримо, що уділиш нам цих благодатей.

Хвилина тиші, а після неї спів «Credo, credo. Amen.» або «Credo, Domine, credo

В: Дякуємо Тобі, Ісусе, за дар віри  у Тебе і всі благодаті, які ми отримали завдяки їй. З’єднані з Тобою, силою Твого Духа, прагнемо взивати до Небесного Отця, щоб уміли користуватися найбільшими духовними скарбами, розлитими у наших серцях святими таїнствами.

Чувай біля нас, найкращий Отче, щоб ми жили, як Твої діти, котрими стали під час таїнства Хрещення, щоб діяли у міці Святого Духа, Котрого Ти вилив на нас у таїнстві Миропомазання; щоб поверталися до Тебе після кожного падіння, приймаючи подарований нам у таїнстві Покаяння дар пробачення; щоб під час хвороби могли користуватися благодаттю таїнства Єлеопомазання, щоб вірно виконували довірені нам місії у (таїнстві Подружжя, Свячень, богопосвяченості...) Навчи нас, найкращий Отче, приймати участь у Євхаристії, під час якої Ти відновлюєш кожен з цих дарів, зміцнюєш їх і розвиваєш, щоб ми осягнули повноту з’єднання з Тобою у Твоїй святій Церкві. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Спів прославлення

Целебрування:

«Вігілія Христового Різдва»

Вігілія Різдва Христового у сімейному колі повинна бути у цей Рік Віри більш урочистим целебруванням, під час якого члени родини свідомішим чином приймуть Божого Сина, що приходить на землю, і запросять Його до свого родинного життя. Нижче подано пропозиції певних целебраційних елементів, котрі допоможуть збагатити родинне переживання. Кожна сім’я повинна пристосувати їх до своїх можливостей.

Опис целебрування

Родина прикрашає помешкання та готує стіл до споживання вігілійної вечері. В завчасно відведеному місці знаходяться: Святе Письмо та фігурка Дитяти Ісуса.

Молитва може відбуватися таким чином, який практикується традиційно протягом багатьох років, збагативши її нижчеподанами елементами. У цьому особливому Році Віри можна також у цілому пережити домашнє целебрування за нижчеподаним зразком.  Особливий наголос слід покласти на визнання віри.

Ось пропозиція програми домашнього целебрування. Його  слід приготувати завчасно, поділивши завдання поміж членами родини.

  1. Знак хреста і вступне слово.
  2. Запалення свічки.
  3. Читання та вшанування Євангелія.
  4. Внесення та вшанування фігурки Дитятка Ісуса.
  5. Визнання віри.
  6. Молитва.
  7. Побажання і ділення облаткою.
  8. Споживання вечері.
  9. Колядування.

Допоміжні матеріали до переживання целебрування

Знак хреста і вступне слово.

Один з членів родини, визначений до провадження целебрування, найкраще батько або мати, чинить знак хреста і запрошує всіх до молитви. Це можуть бути ці або подібні слова:

Кожного року зустрічаємося на урочистій вігілійній вечері. Цьогорічна зустріч виняткова, бо з усією Церквою переживаємо Рік Віри. Не сумніваємось, що Господь Ісус народився перед віками у Вифлеємі, але часом нам бракує віри в те, що Він живе з нами у нашому домі. Часто забуваємо про це і поводимося так, наче б Його не було. Тому сьогодні хочемо визнати нашу віру в Його присутність і частіше пригадувати про неї. Першим знаком, який пригадає нам про це, є свічка, котру зараз запалимо (це наша родинна свічка Року Віри). Після того, як запалимо її, вслухаймося в опис народження Господа Ісуса.

Запалення свічки.

Визначена особа запалює свічку, поставлену на вігілійному столі або поблизу ялинки. Після того, як запалить, каже: «Світло Христа», а всі відповідають: «Богу подяка».

Читання Євангелія.

Визначена особа читає уривок з Євангелія про народження Ісуса Христа (Лк 2, 1-8). Цей уривок необхідно читати зі Святого Письма, оскільки після прочитання буде цілування цієї Книги.

З Євангелія від Святого Луки:

Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю.

Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній.

І йшли всі записатися, - кожний у своє місто.

Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна. І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.

Ведучий: Ми вислухали слова Євангелія про народження Ісуса Христа у Вифлеємі. Це був опис події, яка сталася понад дві тисячі років тому. Віримо, що Божий Син став людиною. Віримо також, що Він приходить до нас сьогодні і просить, щоб ми зробили Йому більше місця в наших серцях і в нашому родинному житті. Хочемо вчинити це і виразити як за допомогою знаків, так і слів. Поцілуємо Святе Письмо та фігурку Дитятка Ісуса, потім помолимось «Вірую» та звернемо до Бога нашу молитву.

Вшанування Святого Письма і фігурки Дитятка Ісуса

Усі цілують книгу Святого Письма, яку пізніше кладуть на завчасно обране місце. Добре було б, якби це місце було виокремлене та щоб родина поверталася до цієї святої Книги під час своїх зустрічей.

Другим актом може бути цілування фігурки Дитятка Ісуса, котру вносить визначена особа, цілує, а пізніше передає решті. Після вшанування фігурку кладуть під ялинкою або в іншому визначеному місці.

Під час цілування можна співати колядку.

Визнання віри

Ведучий: Визнаймо віру у Бога, Котрий любить нас, піклується про нас і для нашого спасіння став Людиною.

Усі: Вірую в Бога...

Ведучий: Дякуючи Небесному Отцеві за дар Втілення Його Сина, з вірою молімося:

(Визначена особа виповідає наміри молитви. До нижчеподаних можна доєднати спонтанні заклики. Після кожного заклику усі повторюють акламацію, наприклад: «Просимо тебе, Отче!» або «Тебе просимо, вислухай нас, Господи!»

Отче наш.

Ведучий: Прославляємо Тебе, наш Господи і Спасителю, Котрий оселився в назаретській родині, а сьогодні провідуєш нашу сім’ю, котру вчинив домашньою Церквою. Наповни нас своїм Духом, щоб ми любили Тебе усім серцем і взаємно обдаровували себе щирою любов’ю. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. Амінь.

Ділення облаткою  і вечеря

Батько родини бере таріль з облатками і роздає їх усім членам сім’ї. Потім складає побажання усій родині. Далі наступає ділення облаткою і всі сідають до столу.

Особливі теми розмови

Під час розмови поміж членами сім’ї цього вечора варто звернутися до Року Віри, а також целебрування віри у таїнстві Подружжя, що наближається.

Споглядаючи в майбутнє, сім’я зазвичай планує розпорядок святкових відвідин. Під час цієї розмови не варто поминути способу святкування Неділі Святого Сімейства, що наближається, коли усі будуть переживати целебрування віри у таїнстві Подружжя. Тема особливо стосується подружжя, але переживатимуть його усі члени родинної спільноти. Треба, отже, запитати себе: як засвідчимо про нашу віру у присутність Христа у нашому подружжі?

Целебрування:

«Подяка за таїнство Подружжя»

В Неділю Святого Сімейства переживаємо першу з великих подій Року Віри, пов’язану з целебруванням святих таїнств. Приготування і переживання цього святкування є завданням віруючого подружжя. Це вони повинні більше поєднатися у даванні свідоцтва про сталу присутність Христа в їхньому подружньому житті, про велич і красу благодаті, даруваної їм Спасителем у таїнстві Подружжя. Тут йдеться про свідоцтво, виражене у формі целебрування, адже целебрування віри належить до важливих умінь християнина, вказаних нам у Катехизмі Католицької Церкви.

Спільнота повинна, отже, приготувати стільки груп для послуговування, скільки є Святих Літургій у парафії. Одна визначена група бере завдання під час однієї зі Служб Божих, служачи усім зібраним біля вівтаря Христа.

Допоміжні матеріали до целебрування

Підкреслення знаків

Найбільш вирізненим особовим знаком сьогодні є подружжя, що переживають свій ювілей, особливо 25- і 50-ліття спільного подружнього життя. Для них необхідно приготувати місце спереду у храмі. Їхні представники читають подячну молитву після  Святого Причастя.

Знаком, на який слід звернути особливу увагу, є наявний у храмі вертеп, а в ньому - фігурки Ісуса, Марії та Йосипа.

Впровадження до Святої Літургії

Нас зібрала тут віра в Христа та любов до Нього. Хочемо особливо підкреслити це у Рік Віри. Віримо, що Божий Син став людиною і оселився серед нас. Відновлюємо та поглиблюємо нашу віру в те, що Він присутній не лише у храмі, у дарохранительниці, не лише у целебруванні таїнств, але також у щоденному подружньому та родинному житті. Сьогодні хочемо урочисто підтвердити цю віру. Прагнемо визнавати її та прославляти Бога за цей дар.   В цьому ж дусі стараймося слухати Боже слово, співати та молитися, складати євхаристійну жертву, прийняти Святе Причастя, а також прочитати знаки, котрі кажуть нам про надзвичайну міць таїнства Подружжя.

Розпочинаючи целебрування спасенних таємниць Христа, визнаймо перед Ним наші гріхи.

Акт покути

Батько: Господи, Ти прийшов з неба на землю, щоб спасти нас і оселився в назаретській родині. Помилуй нас.

Мати: Христе, Ти обдарував нас благодаттю таїнства Подружжя і залишаєшся з нами кожного дня, щоб нас освячувати. Помилуй нас.

Дитина: Господи Ісусе, Ти пробачаєш нам усі гріхи і допомагаєш наслідувати Тебе. Помилуй нас.

Священик: Нехай помилує нас всемогутній Бог і відпустивши нам гріхи, приведе нас до життя вічного. Амінь.

Думки до гомілії

  1. Літургійні читання показують нам Боже бачення подружнього й родинного життя. Ми вчимося саме такого розуміння і стараємося ним жити. Однак носимо в собі спотворення природи, що своїм корінням сягає падіння перших людей. Воно утруднює нам повне прийняття науки, об’явленої на тему подружжя та родинного життя.
  2. Злий, спокушаючи людину, пообіцяв їй, що «відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло.» (Бут. 3, 5). Під впливом слів спокусника жінка почала по-іншому дивитися на все. Відразу побачила, що «дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати» (Бут. 3, 6). Коли зірвала плід, тоді виявилося, як наситилася, чим втішилася і яке знання здобула. Це було диявольське знання, що спонукало її дивитися на Бога як на загрозу для її щастя та їхнього спільного життя з чоловіком. Вирішила, що краще послухати спокусника, аніж бути слухняною Богу. Це нове бачення світу стосувалося також подружжя: бачення, чуже Богу, але близьке спокуснику. Ця спокуса досі загрожує людині.
  3. Коли Христос прийшов на землю і розпочав публічну діяльність, то чинив багато чуд. До тих найчастіше описуваних євангелістами відносяться відкривання очей сліпим. Він лікує хворобу, котру спровадив на людину злий, для якої характерне засліплення, що не дозволяє бачити Божої правди. Як же сильно це засліплення охопило сьогодні широкі кола людей у віднесенні до подружжя й родини. Світ, перебуваючи далеко від Бога, все голосніше волає, що хоче відкривати людям очі на властиве розуміння цих реалій. Однак по суті пропонує деструкцію та нищення подружжя і родини, а не зміцнення цих скарбів людства.
  4. Це засліплення, що все більше поширюється у світі, тим більше схиляє нас до того, щоб ми з ще більшою вірою визнали, що це Господь нас створив, що Він обдарував нас благодаттю своєї присутності, що подружжя і родина – Його дари, котрі вносять у наше життя мир, щастя і силу долання усіляких труднощів. Багато подружніх пар святкують цього року свій ювілей 50 – ліття або 25 – ліття від часу поєднання сакраментальним зв’язком любові. Вони – особливо важливі свідки перед усіма. Дякуємо їм за це свідоцтво і просимо, щоб міць таїнства Подружжя чинила їх здатними до все більшої взаємної любові.
  5. Багато осіб знаходяться у важкій ситуації перед Богом. Намагаються

вірити в істини, об’явлені Ним, однак увійшли у позасакраментальні подружні зв’язки і не можуть приступити до Святого Причастя. Сьогодні пам’ятаємо також про них і заохочуємо, щоб ніколи не сумнівалися у Божому милосерді і завжди чинили добро, служачи іншим людям. Нехай гаряче моляться і виховують своїх дітей у вірі та любові.

Впровадження до визнання віри

Священик: Перед тим як складемо визнання віри, котре говорить про Бога Творця, Божого Сина, Котрий нас спас,  і Святого Духа,  Котрий освячує нас, запитаймо себе, чи вміємо побачити цю присутність Триєдиного Бога і Його нескінченну любов у подружньому та родинному житті. Подумаймо над кількома конкретнішими питаннями: Чи вірую у міць таїнства Подружжя, котрим живу уже багато років? Чи вмію користуватися цією силою у радісних та сумних хвилинах? Чи вірю, що Христос, Котрий був зі мною від моменту Хрещення, ввійшов у моє життя новим чином і не було такого дня або такої справи, коли б мене покинув?

Хвилину залишимося у тиші, щоб відповісти на ці питання у своєму серці,  а пізніше спільно визнаємо віру у Бога, Котрий створив нас, відкупив та освячує.

Хвилина тиші, а пізніше усі моляться (співають) визнання віри.

Пропозиція вселенської молитви (читає подружня пара)

Вступ: Вдячні Богу за Його щедрі дари, а особливо за дар подружжя та родини, просімо покірно про милосердя до нас та усього світу.

  1. Молімося за святу Церкву, щоб усі її члени відважно боронили правду про святість і нерозривність Подружжя.
  2. Молімося за правителів, щоб встановлювали закони, які зміцнювали б родину та захищали право людини на життя від зачаття до природньої смерті.
  3. Молімося за сім’ї нашої парафії, особливо ті, котрі переживають труднощі, щоб знайшли допомогу у молитві і доброзичливій присутності інших родин.
  4. Молімося за тих, хто готується до прийняття таїнства Подружжя, аби все краще пізнавали велич дару, котрий отримають і зуміли відкрити йому свої серця.
  5. Молімося за тих, котрі вже закінчили свою земну мандрівку (особливо за...), щоб добрий Бог проявив до них милосердя і прийняв до свого Царства.
  6. Молімося за нас, що приймаємо участь у цій Євхаристії, особливо за тих, хто святкує ювілей подружнього життя, щоб ми вміли радіти даром віри і ділитися ним з іншими.

Молитва: Милосердний Боже, Ти огортаєш Любов’ю своїх дітей, обдаруй своєю щедрою благодаттю подружжя і родини, щоб їм не забракло щоденного хліба і взаємної любові. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Коментар перед процесією з дарами

Родина нашої парафії приносить до вівтаря дари, у яких присутня щоденна праця та життя усіх родин. Цю нашу тимчасову реальність, у знаках хліба і вина складаємо на вівтарі. Сьогодні прагнемо в особливий спосіб виразити через це правду, що таємниця Подружжя тісно пов’язана з таємницею Євхаристії. У Пресвятій Жертві, в якій Христос- Наречений віддає життя за Церкву, свою Наречену, відновлюється і зростає єдність усіх членів подружжя.

Прославлення після Святого Причастя

Чоловік (представник пар, що святкують ювілей подружжя): Господи Ісусе! Багато років тому Ти збагатив нас благодаттю таїнства Подружжя і завжди йшов поруч з нами нашою спільною дорогою життя. Сьогодні співаємо Тобі пісню вдячності, якою хочемо підтвердити і заново визнати прагнення будування нашої подружньої єдності і щасливої родинної спільноти.

Дружина: У нашій вдячній пісні єднаємося з Твоєю Матір’ю, Марією і святим Йосипом, котрий облаштував Тобі у Назареті дім, повний любові. Єднаємося також з усіма подружжями, котрі радіють правдою, що їхні родини є домашньою Церквою. Нехай наш гімн прославлення випросить Твого милосердя для подружніх пар і родин, котрі переживають труднощі.

Спів: Magnificat 

Урочисте благословення

Перед благословенням необхідно звернутися особливо до тих подружніх пар, котрі святкують свій золотий або срібний ювілей шлюбу, вручаючи їм, наприклад, пам’ятки про сьогоднішню урочистість. Можливо, якась із пар захоче сказати коротке свідоцтво.

Після цього наступає кінцеве урочисте благословення. Нижче подано дві форми. Целебранс обирає одну з них.

Форма 1

Бог, нескінченно добрий, Котрий створив людину як чоловіка і жінку, нехай наповнить усіх одружених даром миру та єдності.

В. Амінь

Христос, Котрий приніс на світ правду і любов, нехай береже усі родини перед спокусами злого духа.

В. Амінь.

Усіх вас, тут зібраних, нехай благословить всемогутній Бог, Отець, і Син, і Святий Дух.

 

Форма 2

Господь з вами.

В. І з духом твоїм.

Похиліть голови на благословення.

Господи, Сотворителю свого люду і милосердний Відкупителю, Ти захотів, щоб родина, оперта на подружньому союзі, стала таїнством Христа і Церкви. Просимо Тебе, зішли щедре благословення на родини, зібрані у Твоє Ім’я. Нехай ті, котрі з’єднані однією любов’ю, будуть ревними духом і тривають на молитві, нехай піклуються про себе взаємно і поспішають на допомогу в потребі, нехай словом і чином визнають віру. Через Христа, Господа нашого.

В. Амінь.

Інша зустріч

Неділя Святого Сімейства, а також інші дні цього літургійного  періоду, є доброю нагодою, щоб окрім пережитого подячного святкування, дати вірним можливість інших зустрічей, що розглядають проблематику подружнього і родинного життя.

Подружжя, які святкують ювілей, можна запросити на зустріч після Служби Божої. Можливо, хтось з них захоче поділитися свідоцтвом їхнього розуміння сили таїнства Подружжя і постійної присутності Христа в їхньому спільному житті.

Облаткові зустрічі різних груп цього року можуть бути збагаченими роздумом на тему віри, а спів колядок під час цих зустрічей попереджений коментарем, що вказує на теологічне багатсво, закладене у них.

Дитячі зустрічі біля яселок або в інших місцях можна також збагатити молитвою вдячності за таїнство Подружжя їхніх батьків.

Апостольство:

«Молодий з вами»

Після подячного целебрування за таїнство Подружжя у наступні три тижні продовжимо роздумувати над таємницею Подружжя та молитися про поглиблення віри для подружніх пар і родин.

Подані нижче думки почерпнуті з листа Святішого Отця Йоана Павла ІІ, зверненого до сімей (№18). Папа коментує події, котрі відбулися в Кані Галилейській, особливу увагу звертаючи на розпізнання Ісуса як Нареченого. Ця тема незвично суттєва для глибшого розуміння таємниці таїнства Подружжя, що дає людині участь в любові, яка єднає Христа-Нареченого з Нареченою–Церквою.

Думки до медитації, гомілії, конференції та розмови

«Розмовляючи якось з учнями Івана Хрестителя, Ісус згадує про запрошення на весілля і про присутність Молодого серед запрошених: «молодий з вами» (пор. Мт 9, 15). Цим хотів вказати на виконання у Його особі старозавітнього образу Бога як Нареченого, а також прагнув у повноті об’явити таємницю Бога як таємницю Любові.

Називаючи себе «молодим» Ісус вказує на саму сутність Бога і підтверджує Його велику любов до людини. Вибір цього образу, зокрема, проливає також світло на глибоку правду подружньої любові. Таким чином Ісус прагне виразити, скільки Божого Батьківства, Божої любові міститься у любові чоловіка й жінки, що веде до подружжя. Тому на початку своєї місії Він знаходиться у Кані Галілейській. Перебуває на весіллі разом з Марією та своїми першими учнями (пор. Йн 2, 1-11). Цією присутністю вказує, як міцно правда родини вписана у Боже об’явлення та в історію спасіння. У Старому Завіті, зокрема у Пророків, є дуже гарні слова про Божу любов, котра така ж турботлива, як любов матері до своєї дитини, ніжна, як любов нареченого до нареченої, ревнива, як поміж закоханими. Це не любов, яка карає, але яка пробачає, любов, яка схиляється над людиною, наче батько над блудним сином, любов, яка підносить людину, чинить її учасником Божого життя. Любов захоплююча, про яку досі нічого не чув поганський світ. Ісус, Котрий прийшов до Кани Галілейської, є провісником Божої правди про подружжя, такої правди, на якій може опертися людська родина у перспективі усіх життєвих досвідчень. Ісус проголошує цю правду усією своєю присутністю під час весілля в Кані, проголошує її також через перший «знак», учинений там, перетворюючи воду на вино.

Проголошує правду про подружжя, коли розмовляє з фарисеєм і пояснює, що любов, котра походить від Бога, - любов делікатна і притаманна закоханим, - є водночас джерелом глибоких і радикальних вимог. Набагато менш вимогливим здавався Мойсей, який дозволив давати розвідні листи. Коли під час відомої контроверсійної розмови фарисеї посилаються на Мойсея, Христос каже: «спочатку ж не було так» (Мт 19, 8). І пригадує: Той, котрий створив людину, створив її чоловіком та жінкою і сказав: «Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут 2, 24). Наче підсумовуючи,  Христос додає: «так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає» (Мт 19, 6) А на їхній супротив і посилання на Мойсея відповідає: «Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так» (Мт 19,8)

Ісус повертається до того «початку», там віднаходить той первинний задум Божий, на якому базується сім’я, а через неї уся історія людства. Натуральна інституція подружжя з волі Христа стає справжнім таїнством Нового Завіту, позначеним відкупительною печаттю Його крові. Подружжя і родини, пам’ятайте, якою ціною ви «куплені» (пор. 1 Кор 6, 20)!

Але ця захоплююча правда по-людськи важка до прийняття та реалізації. Можна не дивуватися Мойсею, котрий поступився своїм землякам, коли й Апостоли – слухаючи, що каже Ісус, вирішуюють: «Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись» (Мт 19, 10). Ісус залишається при Божому вимаганні, поставленому перед людьми від початку, для добра чоловіка та жінки, родини й усього суспільства. Натомість допускає і пояснює справу безженності для Небесного Царства. Також і цей вибір дозволяє бути «життєдайним», хоча й іншим чином. Звідси бере початок богопосвячене життя, монаші чини і згромадження на Сході і Заході, а також священицький целібат у традиції латинської Церкви. Це неправда, що «не варто одружуватись», але любов до Небесного Царства передбачає  також і можливість безженності. (пор. Мт 19, 12)

Однак одруження є основним покликанням людини, прийнятим більшістю Божого Люду. Саме з родин виходить живе каміння духовної будівлі, про яку каже апостол Петро (пор. 1 Пт 2, 5).

Тіла членів подружжя теж є храмом Святого Духа (пор. 1 Кор 6, 19). Передання Божого та людського життя ідуть  у парі. З подружжя народжуються не лише людські сини, але й вибрані сини Божі, котрі мають нове життя у Христі в Святому Дусі.

Отож, дорогі брати і сестри, подружні пари і батьки, Молодий є з вами. Знаєте, що Він є Добрим Пастирем. Знаєте Його голос. Знаєте, куди веде вас, як бореться за ті пасовиська, на яких маєте знаходити життя і знаходити його у надмірі. Знаєте, як воює з лютими вовками і готовий вирвати з їхньої пащі кожну овечку зі своєї кошари, кожного чоловіка й дружину, сина і дочку, кожного члена ваших родин. Знаєте, що Він – Добрий Пастир, Котрий віддає своє життя за овець (пор. Йн 10, 11), Котрий уникає манівців багатьох сучасних ідеологій, котрий каже усю правду сучасному світу, так, як говорив її колись в Євангелії фарисеям, як проголошував її своїм власним Апостолам, а потім Апостоли занесли її світу і проголошували людям у тих часах, як євреям, так і грекам. Учні були свідомі того, що Христос відновив усі речі, що людина стала «новим створінням: не є вже греком чи євреєм, невільником чи вільним, не є навіть чоловіком чи жінкою, лише «одним» у Христі (пор. Гал. 3, 28), має ту ж саму нову гідність усиновленої Божої Дитини. Ця людина прийняла у день П’ятидесятниці Духа Утішителя, Духа Правди, стаючи через це початком нового Божого Люду – Церкви, очікуванням нової землі і нового неба (пор. Од 21, 1)

Ці ж Апостоли, перед цим боягузливі, зокрема й у відношенні до подружжя й сім’ї, стали відважними. Зрозуміли, що подружжя й сім’я становлять справжнє покликання, яке походить від Бога, що це є апостольство – апостольство мирян. Служать переміні цієї землі, служать відновленню створеного світу та всього людства.

Дорогі сім’ї, ви повинні бути відважними. Повинні бути завжди готовими до того, щоб дати свідоцтво тієї надії, що є у вас (пор. 1 Пт 3, 15), котру закорінив у вашому серці через своє євангеліє Добрий Пастир. Повинні бути готовими до того, щоб ходити за Ним по тих життєдайних пасовиськах, які Він створив для вас пасхальною таємницею своєї смерті і воскресіння.

Визнання віри і акт присвячення сімей

В: У цей святий час, коли Церква радіє таємницею Твого народження і Твого об’явлення себе світу, стаємо на коліна перед Тобою, наш Господи і Спасителю. Ми роздумували над словами бл. Йоана Павла ІІ, котрий зміцнював нашу віру у Твою присутність в житті подружжя й родини. Ти є у цій спільноті як Наречений, котрий збагачує взаємовідносини членів родин найпрекраснішою любов’ю. Допоможи усім подружжям кожного дня помічати Твою присутність і йти з Тобою крізь життя. У нашій молитві будемо з вірою повторювати слова, котрі говорять про таємницю Втілення. Віримо, що Слово стало Тілом, що Ти, Господи, увійшов у життя окремих осіб, в життя Церкви і світу.

Після кожного прочитаного фрагменту Святого Письма – «Слово Тілом стало нині, веселіться, усі вірні!» (з колядки «Бог родився» - «B?g si? rodzi») 

Л1: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог.

З Богом було воно споконвіку.» (Йн 1, 1-2).

Л2: «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було - світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява» (Йн 1, 3-5).

Л3: «Було у світі, і світ ним виник - і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, - а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які в ім'я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише - від Бога народилися» (Йн 1, 10-13).

Л1: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Йн 1, 14).

Л2: «Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк 2, 10-11).

Л3: «Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло.» (Іс 9, 1).

Л1: «Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Іс 9, 5).

Л2: «Та коли з'явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа» (Тит 3, 4-5).

В: Прийми, добрий Ісусе, нашу молитву. Ми визнали віру в таємницю Твого пришестя з неба на землю і в таємницю Твоєї постійної присутності в житті кожного з нас та усіх родин. Вчини, щоб ми все краще розуміли містерію Втілення і все більше відкривали наші серця на Твою спасенну присутність. Просимо про це у тихій молитві.

Довша молитва в тиші і спів кількох колядок

В: Проникнені вірою у присутність серед нас Христа, молімося словами, які залишив Церкві бл. Йоан Павло ІІ. Це акт присвячення сімей Святому Сімейству з Назарету. Окремі фрагменти цього акту будемо чергувати спільною акламацією.

Л4: Пресвята Родино з Назарету, спільното любові Христа, Марії і Йосипа, прикладе та ідеале кожної християнської родини – присвячуємо  Тобі наші сім’ї.

Після кожного прохання усі повторюють: Святе Сімейство з Назарету, прийми наше присвячення або співають уривок пісні до Пресвятої Родини

Л5: Відкривай серця родинних спільнот на віру, на прийняття Божого Слова, на християнське свідоцтво, щоб ставали справжньою домашньою Церквою.

Л6: Зміцнюй любов подружіх пар, щоб становили одне і спільно будували родинне щастя.

Л4: Освітлюй розум батьків, щоб оточуючи своїх дітей турботливою опікою і мудрою любов’ю, вміли несхибно провадити їх до духовного та вічного добра.

Л5: Формуй у душах молодих людей правильне сумління і вільну волю, щоб зростаючи «у мудрості, літах та благодаті» вміли великодушно прийняти дар Божого покликання.

Л6: Вчини, щоб ми, споглядаючи та наслідуючи Твою витривалу молитву, великодушну слухняність, гідно пережиту убогість та чистоту, вчилися вірно виконувати Божу волю у нашому родинному житті.

В: Прийми, Святе Сімейство з Назарету, наше присвячення. Візьми під свою опіку усі родини та допомагай їм уподібнюватися до твого прикладу. Підтримуй батьків і дітей у їхньому щоденному житті та мандрівці до дому нашого небесного Отця. Котрий живе і царює на віки вічні. Амінь.

Спів: одна або кілька колядок

Апостольство:

«Подружжя – велика таємниця віри»

Неділя Господнього Хрещення, яку ми переживали, є особливим об’явленням таємниці Бога, Єдиного у Пресвятій Трійці. З цього об’явлення народжується віра, котру визнаємо. У її світлі намагаємось також краще пізнати велику таємницю віри, якою є таїнства Подружжя та Євхаристії. У нашому роздумі віднесемося до листа Святішого Отця Йоана Павла ІІ, зверненого до сімей (№ 18-19). У наведеному нижче фрагменті папа показує особливий зв’язок поміж таїнством Подружжя і таїнством Євхаристії, називаючи їх «великою таємницею віри».

Думки до медитації, гомілії, конференції та розмови

«Євхаристія – це предивне таїнство, Христос залишив нам самого себе як їжу і напій, як джерело спасенної міці. Залишив, щоб ми мали життя і мали його в повноті (пор. Йн 10, 10). Життя, котре є в Ньому, це життя, котре Він передав нам разом з даром Святого Духа, воскресаючи з гробу третього дня після своєї смерті. Це життя призначене для нас. Воно для Вас, дорогі подружжя і родини! Чи ж Христос не установив Євхаристії родинним способом, під час Останньої вечері? Так, як ви зустрічаєтеся біля столу і близькі одне одному, так і Христос близький вам. Він – Еммануїл, Бог з нами, коли наближаєтесь до євхаристійного столу. Часом буває, як в Емаусі – пізнаємо Його лише після «ламання хліба» (пор. Лк 24, 35). Часом буває, що Він довго стоїть біля дверей і стукає, щоб Йому відчинили, аби міг увійти і вечеряти з нами (пор. Од 3, 20). Його Остання Вечеря і вимовлені тоді слова містять у собі усю міць та мудрість Жертви Хреста. Немає іншої сили та іншої мудрості, через яку ми могли б бути спасенні та через яку могли б спричинитися до спасіння інших. Немає іншої сили, через яку могли б і ви, дорогі батьки, виховувати Ваших дітей або у відповідньому моменті почати виховувати самих себе. Ця виховна міць Євхаристії підтвердилася через покоління й віки.

З нами всюди перебуває Добрий Пастир. Так само, як був у Кані Галілейській  - Наречений серед наречених, що мали довірити себе одне одному на все життя, так і сьогодні Добрий Пастир перебуває з Вами як надія, як сила сердець, як джерело постійно нового ентузіазму та перемоги цивілізації любові. Христос, Добрий Пастир, повторює нам: Не бійтеся! Я з вами. «Я з вами по всі дні аж до кінця віку». (Мт 28, 20) Звідки така сила? Звідки така певність, що Ти з нами, хоча був убитий, Сину Людський, і помер, як кожна інша людина? Звідки така певність? Євангелист каже: «полюбив їх до кінця» (Йн 13, 1) А отже, любиш нас, Ти – Перший і Останній, Той, Хто Живе; Ти, Котрий був померлий, а тепер живеш на віки вічні. (пор. Од 1, 17-18).

Святий Павло узагальнює тему родинного життя словами «велика таємниця» (пор. Еф. 5, 32). Те, що написав у Листі до Ефесян про «велику таємницю», закорінене у книзі Буття, в усій традиції Старого Завіту, водночас – це нове поняття, що стало складовою інтегральної науки Церкви. Любов, якою Наречений «до кінця полюбив» Церкву, спричиняє, що вона постійно заново свята у своїх святих. А водночас не перестає бути Церквою грішників. Адже грішники, «митники і блудниці» стали покликаними до  святості, як підтверджує сам Христос у Євангелії (пор. Мт 21, 31). Усі покликані стати прославленою Церквою, святою і непорочною. «Будьте святі – каже Бог – бо я святий!» (Лев 11, 44; пор. 1 Пт 1, 16).

Ось найглибший вимір «великої таємниці», ось значення сакраментального обдарування у Церкві, ось найглибший зміст Хрещення і Євхаристії. Усе це – плоди тієї любові, котрою полюбив нас Наречений і продовжує любити без кінця; черпаючи з цієї любові обдаровує щоразу інших людей, нових, даючи їм участь у Божому житті.

Святий Павло написав: «Чоловіки, любіть своїх жінок» (Еф 5, 25), щоб пізніше сказати ще сильніше: «Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, бо ми - члени тіла його» (Еф 5, 28-30). Тому Павло закликає подружжя: «Коріться один одному у Христовім острасі!» (Еф 5, 21).

Це, безперечно, нове бачення віковічної правди на тему подружжя і родини у світлі Нового Завіту. Цю правду висловив Христос через Євангеліє, через свою присутність у Кані Галилейській, через Жертву Хреста і таїнства своєї Церкви. Члени подружжя віднаходять у Христі зразок для своєї подружньої любові. Коли св. Павло говорить про Христа – Нареченого Церкви, послуговується аналогією до їхньої подружньої любові. Цитує книгу Буття: «Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут 2, 24). Це власне є тією  «великою таємницею» віковічної любові, об’явленої спочатку у створінні, а потім об’явленої у Христі і перенесеної на Церкву. «Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву», - повторює Апостол. (Еф 5, 32).  А отже, немає розуміння Церкви як Містичного Тіла Христа, як знаку Союзу людини з Богом у Христі, як таїнства спасіння, без віднесення до «великої таємниці» - таємниці, пов’язаної зі створенням людини чоловіком і жінкою, і з покликанням їх обох до подружньої любові, до батьківства. Немає «великої таємниці», котрою є Церква і людство у Христі, без тієї «великої таємниці, якою є «одне тіло» (пор. Бут 2, 24; Еф 5, 31-32), тобто подружжя і родина».

Визнання віри і молитва про благодать участі у Євхаристії

Спів (можна колядку)

В: Дякуємо Тобі, Господи Ісусе, за об’явлення таємниці Трійці, яке довершилося над Йорданом,  коли Ти прийняв хрещення від Івана. Ми вслухалися у голос Отця, Котрий вказував на Тебе і радив нам слухатися Твоїх слів. Ми переживали таємницю зішестя Святого Духа на Тебе. Наповнений Його міццю, Ти залишив родинний дім і розпочав публічну діяльність. Прагнемо також сьогодні визнати віру у Тебе, в Твого Отця і Святого Духа. Єдність Трьох Божих Осіб – це найбільша таємниця нашої віри. З неї беруть початок усі дари, котрі отримуємо від Тебе, також подружжя і Євхаристія, до яких Церква відносить слова: «Велика таємниця віри».

Хвилина тиші і спів (можна колядку)

Л1: З Євангелія від св. Матея (3, 16-17): «А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав.”

Л2: З Визнання віри Божого Люду, проголошеного Святішим Отцем Павлом VI, на закінчення Року Віри у 1968 році: «Віруємо в єдиного Бога, Отця, Сина і Святого Духа, Творця речей видимих – до яких належить світ,  у якому живемо – і невидимих – якими є чисті духи, котрих називаємо також ангелами – також Творця духовної і бесмертної душі кожної людини. Віримо, що цей єдиний Бог є абсолютно один як у своїй найсвятішій істоті, так і в усіх своїх досконалостях; у своїй всемогутності,  у своїй нескінченній мудрості, у своєму провидінні,  у своїй волі та любові. Він є «Тим, Котрий Є», як сам об’явив це Мойсею; є Любов’ю, як навчав нас Апостол Іван. Цих два імені, Буття і Любов, предивним чином  виражають ту саму Божу правду про Того, Хто об’явився нам і Котрий «живучи у недоступному світлі», є  сам у собі понад усяким іменем і понад усякими речами та усім створеним розумом».

Хвилина тиші і спів (можна колядку)

Л3: З Визнання віри Божого Люду: «Сам лише Бог може уділити нам справжнього і повного пізнання самого себе, об’являючись як Отець,  Син і Святий Дух. Благодаттю ми візвані до участі у Його віковічному житті,  тут, на землі, у півмороку віри,  а після смерті – у віковічному світлі. Взаємні зв’язки, що творять одвічні три Особи,  з яких кожна є одним і тим же Божим Буттям, складають блаженне внутрішнє життя Пресвятого Бога, котре нескінченно перевищує те, що ми по-людськи можемо зрозуміти. Тому дякуємо Божій доброті за те, що так багато вірних можуть свідчити з нами перед людьми про єдність Бога, хоча й не знають таємниці Пресвятої Трійці. Віримо, отже, у Бога, Котрий крізь усю вічність народжує Сина,  віримо у Сина, Боже Слово, Котре народжується віковічно, віримо у Святого Духа, Несотворену Особу, Котрий походить від Отця і Сина як їхня віковічна взаємна любов. У Трьох Божих Особах, Котрі співвічні та рівні, життя і щастя Бога абсолютно єдиного виступають у найбільшій повноті та досконалості, з найбільшою величчю і власною славою Того, Котрий Є, а не був створений. Тому «єдність у Трійці, а Трійця у єдності повинна бути шанована».

Хвилина тиші і спів (можна колядку)

Дякуємо всемогутньому Богу за дар віри, влитої у наші серця. Проникнені цим незвичайним даром,  молімося про дар глибокого переживання Євхаристії і Подружжя, таїнств, що приховують у собі «велику таємницю віри».

Усі: Прийди, Святий Духу або співана акламація  після кожного прохання.

Л4: Святий Духу, Ти готуєш нас до зустрічі з Христом у Євхаристії. Твоя благодать спонукає до розбудження віри, навернення серця і тісної єдності  з волею Отця. Робиш нас здатними  приймати благодать, даровану нам у самому целебруванні плодів нового життя, яке воно згодом має принести. Прагнемо добре приготуватися до участі в кожній Євхаристії, тому взиваємо:

Л5: Святий Духу, Ти уділяєш тим, що читають, і тим, що слухають, духовного розуміння Божого Слова, згідно зі станом їхнього серця. Дякуючи Твоїй благодаті, вони можуть включити у своє життя значення того, що чують, що споглядають і виконують під час целебрування. Прагнемо прийняти дар Слова, проголошеного у Євхаристії, тому взиваємо:

Л6: Святий Духу, Ти пригадуєш вірним, зібраним на Євхаристії, усе те, що вчинив для нас Христос. Своєю міццю уприсутнюєш великі Божі справи, передусім спасенну смерть і воскресіння Христа. Прагнемо брати участь у цій спасенній пасхальній містерії, тому взиваємо:

Л4: Святий Духу, Ти приходиш до нас під час кожної Євхаристії, щоб допровадити до єдності з Христом і формувати Його Тіло. Наслідком Твоєї присутності і Твого діяння є єдність з Богом і братами. Прагнемо цієї єдності, а тому просимо:

Л5: Святий Духу, Ти вказуєш нам зв’язок поміж таїнством Євхаристії і таїнством Подружжя. Це таїнства, які особливо сяють блиском любові Нареченого і Нареченої. Вчини, щоб усі подружжя, за допомогою зрілої участі у Євхаристії, невпинно зростали у взаємній любові. Про цей дар просимо з вірою:

В: Прийди, Святий Духу, до нашої спільноти. Прийди до тих, котрі охоче приймають участь у Євхаристії і до тих, котрі залишають недільні зібрання. Будь світлом для блукаючих, щоб відшукали дорогу до столу Слова і Хліба. Будь міццю для слабких, щоб хотіли підкріпитися поживою сильних. Приведи усі подружжя та всіх охрещених до Євхаристії, до столу Жертви і на Святу Учту, щоб ми прийшли до повної єдності з Отцем, у Його Сині Ісусі Христі, Котрий живе і царює на віки вічні. Амінь.

Спів

Апостольство:
"Сім'я - домашня Церква”

Закінчуємо зустрічі, присвячені таїнству Подружжя та сімейному життю. В сьогоднішніх роздумах та молитві хочемо визнати віру у те, що сім'я є домашньою Церквою та просити Бога, щоб ця віра була живою в серцях усіх подружніх пар і членів сім'ї. До цієї теми ще раз повертає нас уривок з послання до сімей (№19) Папи Римського Йоана Павла ІІ. В ньому Папа виразно називає сім'ю „нареченою Христа”. Цей поважний титул належить їй тому, що вона являється домашньою Церквою.

Думки до медитації, проповіді, конференції та розмови

„Сім'я сама по собі являється великою Божою таємницею. Вона є як “домашня Церква” нареченою Христа. Уся вселенська Церква, а в ній кожен партикулярний Храм стає нареченою Христа через “домашню Церкву”, через цю любов, яка переживається у ній: любов подружня, батьківська, сестринська і братерська, любов, яка є спільнотою осіб і поколінь, любов людська, яка неможлива без Нареченого, без тієї любові, якою Він перший полюбив аж до кінця. Також і подружжя, лише кохаючи “до кінця”, можуть бути учасниками тієї любові, тієї „великої таємниці”. Або стають її учасниками, або ж взагалі не знають, що значить кохати. Не знають, що взаємно собі присягали, до чого взаємно зобов'язались, не знають, за що спільно відповідальні. А це завжди є великою загрозою.

Наука, що міститься в Посланні до Ефесян, дивує своєю глибиною, а водночас своєю етичною силою. Вказуючи на подружжя, а саме на сім'ю як на “велику тайну” по відношенню до Христа і до Церкви, апостол Павло може ще раз повторити те, що вже раніше сказав до чоловіків: „Нехай [...] кожний з вас любить свою жінку так, як себе самого!” Потім додає: „А жінка нехай поважає чоловіка!” (Еф 5,33). Ця честь являється нічим іншим, як любов'ю, що відповідає на любов. В цій любові вони стають для себе взаємним даром. У цій любові міститься визнання гідності індивідуальності іншої людини і її неповторності. Кожен з них є тією істотою серед усіх створінь, якої Бог хоче для неї самої, натомість вони свідомим, вільним і відповідальним актом свого вибору чинять з себе самих дар для іншого та для того потомства, яким Бог їх наділив. Св. Павло виразно говорить подальші слова заохочення, посилаючись на четверту заповідь: “Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. Шануй батька свого і матір - це перша заповідь з обітницею — щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім. А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому!” (Еф 6,1-4). По суті, Апостол вбачає в четвертій заповіді якоюсь мірою наказ взаємної пошани подружніх пар та дітей, розпізнаючи в ньому принцип згуртованості сімей.

Ця прекрасна теза Павла на тему “великої тайни” наче є підсумком науки про Бога і про людину, принесеної Христом. На жаль, від цієї науки західна думка почала поступово віддалятися. В деякому сенсі ця дистанція іде в парі з розвитком сучасного раціоналізму. Цей же філософ, який сказав: “Думаю, отже існую” («Cogito ergo sum»), одночасно дав початок сучасному мисленню про людину, яка має подвійний характер. Сучасний раціоналізм означає радикальне протиставлення душі і тіла в людині. Натомість людина є особою завдяки своєму тілу і душі одночасно. Не можна тіло звести до виміру чистої матерії. Бо є „одуховленим” тілом, подібно як дух глибоко з'єднаний з тілом, що часом його можна назвати „уособленим” духом. Найглибшим джерелом пізнання його є Слово, яке стало Тілом. Христос об'являє людині людину. Ця думка ІІ Ватиканського Собору являється довгоочікуваною відповіддю, яку Церква дає сучасному раціоналізму.

Ця відповідь має фундаментальне значення для розуміння сім'ї, особливо на фоні нашої цивілізації, котра – як сказано – часто віддаляється від того, що називаємо „цивілізацією любові”. При великих пізнавальних осягненнях, коли йдеться про світ матерії, а також психологічний світ людини, по відношенню до свого найглибшого метафізичного виміру, людина залишилась для себе невідомою істотою, а разом з нею залишилась невідомою дійсністю також людська сім'я. Це відбувається через відірвання від „великої тайни”, про яку говорить Апостол.

Поділ між тим, що духовне, а тим, що матеріальне в людині, призвів до схильності щодо того, щоб людське тіло трактувати в категорії специфічної подібності до усіх інших тіл в природі, які людина розуміє як матеріал для виробництва споживчого майна. Використовування цих самих критеріїв для людини є великою загрозою. Коли людське тіло, відірване від душі і думки, стає матеріалом, подібно як інші тіла тварин, коли здійснюються маніпуляції на ембріонах і плодах, тоді слід визнати, що стаємо перед обличчям жахливої етичної поразки.

В такому антропологічному розумінні людська сім'я подекуди живе в епосі нового маніхейства, в якому тіло і дух взаємно радикально протиставляються. Тіло не живе від духа, ані також дух не оживляє тіло. Людина в цьому напрямку мислення перестає бути особою і суб'єктом. Всупереч намірам і деклараціям стає виключно предметом. Так, наприклад, неоманіхейська цивілізація провадить до розуміння людської сексуальності лише як простору маніпуляції та експлуатації, ніж як предмету одвічного подиву Бога, Який під час створіння вклав в уста Адама слова, що відносяться до Єви: “це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла” (пор. Буття 2,23). Це здивування знаходимо в словах Пісні Пісень: “Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино! Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком” (ПП 4,9). Якими же далекими є сучасні концепції від глибокого розуміння чоловічності та жіночності, вміщеного в Божому Одкровенні! Воно відкриває в людській сексуальності багатство особи, яка знаходить свою справжню цінність в сім'ї та виражає своє глибоке покликання в дівицтві та целібаті для Божого Царства.

Сучасний раціоналізм не толерує тайни. Не сприймає таємниці, якою є людина: чоловік і жінка. Не бере до відома, що повна правда про людину була об'явлена в Ісусі Христі. Особливо не сприймає „великої тайни”, яку проголошує Послання до Ефесян, і радикально її поборює. Якщо навіть визнає можливість, та навіть необхідність теїзму, то рішуче не приймає Бога, Котрий став людиною, щоб людину спасти. Для раціоналізму неприпустимим є Бог, Який є Спасителем, ні тим паче Бог, Який є „Нареченим”, абсолютним джерелом усілякої любові наречених між людьми. Сучасний раціоналізм несе із собою радикально інше розуміння створення та розуміння сенсу людської екзистенції. Оскільки для людини немає перспективи Бога, Який любить і через Христа закликає до життя в Ньому і з Ним, оскільки сім'я не бере участі у „великій тайні”, то те, що залишається, це лише вимір тлінного життя. Залишається тлінне життя, як сфера боротьби, боротьби за буття, боротьби передусім з економічної вигоди.

„Велика тайна” - таїнство любові і життя, яке має свій початок в створенні і в Спасінні, гарантом якого є Христос — Наречений — втратила в сучасній ментальності своє найглибше коріння. Вона під загрозою в нас і навколо нас”.

Визнання віри і молитва за сім'ї

Пісня: (може бути колядка)

В: Прославляємо Тебе, Божий Сину, нескінченна Любове. Ти прийшов до нас і оселився на землі як істинна Людина. Поєднався з людиною спасенною любов'ю та любов'ю Нареченого. Уся Церква радіє тим, що є Твоєю Нареченою. Тішиться цим шанованим ім'ям також кожна християнська сім'я. Для нас це велика тайна віри, але не сумніваємось, що так само дивишся на кожну малу спільноту, створену таїнством Подружжя. Ще раз хочемо цю віру визнати і зміцнити її. Прагнемо згідно цієї віри жити.

Хвилина тиші, а потім пісня: «Відкрий мої очі» або колядка.

Л 1: З Євангелія від св. Матея (9,20): «І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.” Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години.»

Л 2: Господи, приймаємо Твої слова, в яких запевнюєш нас, що віра зцілює. Зцілює життя і здоров'я, зцілює подружжя і сім'ю, зцілює загублених і позбавлених надії. Лише віра дозволяє нам переживати незвичайну істину, що Ти сам, Господи і Боже, оселився в кожній сім'ї, що своєю любов'ю огортаєш кожного члена цієї спільноти. Прийми, Господи, наше визнання віри і оберігай наші сім'ї від усіляких небезпек.

Хвилина тиші, а потім пісня: Credo, credo. Amen або Credo, Domine, credo

Л 3: Вчиш нас, Господи, думати про сім'ю, як про домашню Церкву. Не завжди про це пам’ятаємо. Рідко чуємо слова, що вона є, як домашня Церква, Твоєю Нареченою, яку вподобав, для якої відкрив усе своє Серце, якій жертвував свою нескінченну любов і якої ніколи не залишив. Віримо в цю істину і хочемо визнати нашу віру у Тебе і в Церкву. Прийми, добрий Ісусе, наше визнання віри і чувай над усіма сім'ями.

Хвилина тиші, а потім пісня: Credo, credo. Amen або Credo, Domine, credo.

В: З вірою віддаємо Тобі, Ісусе, усі подружжя і сім'ї, а особливо ті, які переживають труднощі. Не оминають вони чоловіків і жінок, пов'язаних вузлом таїнства Подружжя. Прийми нашу молитву в їхньому намірі і зішли на них свого Духа:

Акламація після кожного заклику: Дай їм Господи, Святого Духа! або пісня.

Л 4: Споглянь, Господи, на подружжя, котрі втратили віру і перестали молитись; уділи їм благодаті повернення до Тебе і прийняття дару Твого прощення;

Л 5: Даруй милосердя подружжям, які перестали довіряти одне одному і живуть у взаємній підозрілості; вкажи їм дорогу, на якій можуть наблизитись одне до одного;

Л 6: Помилуй подружжя, які зійшли з дороги любові і ранять одне одного; нехай Твій Дух залікує зранені серця і розігріє правдиву любов;

Л 4: Підтримуй подружжя, які потрапили в залежність; дай їм сили повернутись на дорогу свободи;

Л 5: Допоможи тим, які живуть в стані постійної нервовості і страху, щоб знайшли спокій серця;

Л 6: Допоможи схаменутися тим, які зраджують, допоможи, щоб повернулись на дорогу вірності;

Л 4: Уділи сили духа тим, які живуть в сепарації, щоб не перекреслювали у своїх серцях одне одного

К: Підтримуй, о Господи, сім'ї що переживають кризу і рятуй ті, котрі розпадаються. Додай їм віри і допоможи відкритись на Твою благодать. Покажи їм дорогу виходу з труднощів. Пошли мудрих порадників і приятелів. Нехай любов переможе і життя наново розквітне. Просимо про це за заступництвом наших святих Покровителів. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. Амінь.

Колядка або інша пісня

Якщо ви помітили помилку в тексті натисніть: Ctrl + Enter.
: Купить корпус для компьютера. Самый лучший корпус для компьютера. Игровой корпус для компьютера. Скачать программы для компьютера. Быстро скачать русские программы для компьютера. Скачать программу для очистки компьютера. Профильная труба цена. Трубу профильную куплю дорого. Труба профильная гост. Новые смартфоны цены. Купить новый самсунг смартфон. Новая модель смартфона.
Горяще туры в турцию. Лучшие туры в турцию все включено. Подбор тура в турцию. Народное лечение глаз. Все болезни глаз лечение. Отекли глаза лечение. Готовые программы Python. Учим python 3 быстро. Скачать книги по языку python. Боли внизу живота. Болит живот при беременности сильно. Почему болит живот.
skrynka-intencij2

Дієцезіяльні Проекти

football180x180
caritas18Ox112
wsd-gorodok
ibn-gor.org.ua180x112
credo-ua.org180x112
credo-ua.org180x112

Друзі

rm170x60

ewtn170x51

cmc-ban-big

Powered by ArtGattino
hosting gattino.org.ua