ТАЇНСТВА

PDFДрукe-mail

Шляхи втаємничення у світ таїнств.

Найближчі тижні будуть присвячені молитві та роздумам над святими таїнствами. На початку слід було б обґрунтувати послідовність роздумів над цими великими Божими дарами. Зазвичай знайомимося з ними, розпочинаючи від Хрещення, а закінчуючи Подружжям. Однак в сьогоднішньому опрацюванні така послідовність дещо зміниться. Подячне целебрування за кожне з таїнств відповідатиме послідовності літургійного року.  В ритмі періодів літургійного року, під час яких переживаємо спасенну містерію Христа, є дні, коли Церква звертає особливу увагу на деякі таїнства. Саме таким шляхом підемо цього року, роздумуючи над даним таїнством у порядку, підказаному подіями літургійного року.

Перед тим, однак, як звернемось безпосередньо до глибших роздумів над таким способом входження у світ таїнств, варто буде пригадати основні думки Катехизму Католицької Церкви на цю тему, а також різні способи поєднання таїнств у певні групи, дякуючи чому можемо краще  відкривати нове багатство, приховане в кожному з них.

 

Сім таїнств


«Усе літургійне життя Церкви звернене до євхаристійної жертви і св. Таїнств. У Церкві є сім святих таїнств: Хрещення, Конфірмація, або Миропомазання, Пресвята Євхаристія, Покаяння, Помазання хворих (Єлеопомазання), Рукоположення і Подружжя (ККЦ 1113).

«Дотримуючись вчення Святого Письма, апостольської Традиції (...) та одноголосної думки Отців», ми визнаємо, що «таїнства Нового Закону всі були встановлені Господом нашим Ісусом Христом» (ККЦ 1114).

 

«Церква навчає, що святі таїнства Нового Союзу необхідні для спасіння вірних. «Сакраментальна благодать» є благодаттю Святого Духа, дарованою Христом і властивою для кожного святого таїнства. Дух оздоровлює і перетворює тих, хто Його приймає, уподібнюючи їх до Сина Божого. Плодом сакраментального життя є те, що Дух усиновлення «обожує» вірних, життєво єднаючи їх з Єдиним Сином Божим – Спасителем (ККЦ 1129).

«Таїнства є дієвими знаками благодаті, установленими Христом і довіреними Церкві, через які нам уділюється Боже життя. Видимі обряди, що ними відправляються таїнства, означають і здійснюють благодать, властиву кожному таїнству. Вони приносять плід тим, хто їх приймає з відповідним приготуванням (ККЦ 1131).

 

Поділ таїнств згідно з ККЦ

Структура, подана у Катехизмі Католицької Церкви, є великою допомогою у кращому розумінні окремих таїнств. «Сім святих таїнств охоплюють усі важливі моменти життя християнина: завдяки їм християнське життя народжується й зростає, оздоровлюється й отримує дар місії. У цьому існує певна подібність між етапами духовного життя і життя фізичного» (ККЦ 1210).

«Йдучи за цією подібністю, у Катехизмі насамперед буде викладено три святі таїнства християнського втаємничення (глава перша), згодом таїнства оздоровлення (глава друга), і нарешті, таїнства, які служать співпричастю і місії вірних (глава третя). Цей порядок не є, очевидно, єдино можливим, проте він дозволяє побачити, що святі таїнства творять певний організм, у якому кожна окреме таїнство має свою визначену життєву роль. У цьому організмі Євхаристія займає особливе місце як «Таїнство таїнств»: «Усі інші таїнства спрямовані до неї як до своєї мети» (ККЦ 1211).

Це виокремлене місце Євхаристії поряд з іншими таїнствами, а не лише поряд з Хрещенням та Миропомазанням, увиразнюється, якщо поданий у ККЦ поділ таїнств показати графічно. На нижчеподаному малюнку показано взаємозв’язки таїнств між собою. В кожному з них діє той самий Христос і дає людині участь в своєму житті та у звершеній Ним справі спасіння. Однак кожне таїнство має свій власний дар, а деякі з них мають певні спільні риси, особливо Хрещення і Миропомазання, Покаяння і Єлеопомазання, Священство і Подружжя. Усі вони скеровані на Євхаристію.

 

 

 

Поділ таїнств з огляду на особливий вплив,

який вони здійснюють на людину

Катехизм Католицької Церкви виділяє деякі таїнства з огляду на особливий вплив, який вони справляють на людину. Читаємо: «Три святі таїнства - Хрещення, Миропомазання і Рукоположення - крім того, що уділяють благодать, витискають також сакраментальну печать (лат. charakter), через яку християнин є учасником у священстві Христа і стає частиною Церкви, відповідно до свого стану і функцій, які він виконує. Таке уподібнення до Христа і Церкви, здійснене через Духа, є незнищенним, воно завжди залишається у християнина як позитивна диспозиція до прийняття благодаті, як обітниця і запевнення Божої опіки, як покликання до Божого культу і до служіння Церкві. Отже, ці святі таїнства ніколи не можуть бути повторені» (ККЦ 1121).

Виділення трьох таїнств схиляє до поділу святих знаків за новим критерієм. В основі цього поділу знаходяться наслідки, які справляють на людину окремі таїнства. Три з них залишають тривалі наслідки і повторити їх не можна. Дуже близьким до них є таїнство Подружжя, котре також уділюване на все життя, хоча хтось може прийняти його вдруге після смерті дружини чи чоловіка. Церква однак виразно навчає, що сакраментальне подружжя нерозривне та є даром, даним людині на все життя: «Подружній союз, у якому чоловік і жінка встановлюють спільноту на все життя, спрямований своїм природним характером для добра подружжя і для народжування і виховання дітей: цей союз між охрещеними був піднятий Христом Господом до гідності таїнства» (ККЦ 1601).

Дивлячись з цієї перспективи на всі таїнства, можемо поділити їх на дві групи. У першій знаходяться ті, котрі формують нашу свідомість за відношенням до Бога і до Церкви, тому отримали назву «таїнства християнського побуту». Вони дані нам на все життя. До них належать: Хрещення, Миропомазання, Священство, Подружжя. Друга група – це «таїнства  християнського зростання». Вони спричиняють зростання дарів, отриманих нами під час таїнств, що не повторюються, тому приймаємо їх неустанно. Завдяки таїнству Покаяння і Євхаристії, а у хворобі також завдяки таїнству Єлеопомазання хворих, охрещений може щоразу більше ставати Божою дитиною, миропомазаний – щоразу більше апостолом Христа, а священнослужитель та члени подружжя можуть все більше ставати «будівничими сопричастя».


Покликання християнина у світлі таїнств та сакраменталій

Бог формує Церкву через Церкву і таїнства, котрі є «архитворами Бога» в Новому і вічному союзі» (ККЦ 1116). Як надзвичайні діла Божі, довершені в Церкві і Церквою, вони в особливо явний спосіб об’являють Божі і людські таємниці, а серед них багату і різноманітну таємницю покликання людини.

Відкриваємо у ньому два аспекти. Перше – це спільне для всіх і найбільш характерне основне  покликання до святості, тобто досконалого і повного поєднання з Богом і братами. Другим аспектом є відмінні для окремих осіб шляхи реалізації цього покликання. Таємницю спільного для всіх покликання до святості відчитуємо у таїнствах Хрещення і Миропомазання, Покаяння і Єлеопомазання та Євхаристії.

 

 

 

Таїнства, що залишилися, – Священство і Подружжя, об’являють таємницю покликання з іншої перспективи. Вони не є спільними для усіх, лише вказують на різні шляхи прямування до святості. Особливою рисою подружньої дороги є «служіння спільноті» в домашній Церкві, а рисою священицького шляху є «служіння спільноті» у парафіяльній спільноті (у випадку єпископа – дієцезіальній спільноті). До цих двох шляхів приєднується ще один, а саме – шлях богопосвяченого життя. Обряд богопосвячення (консекрації) не є таїнством, лише сакраменталією,  однак наслідки, спричинені ним в житті богопосвяченої особи, що на все своє життя складає обітниці чистоти, убогості та послуху, подібні до отриманих через таїнства. З боку людини – це посвячення на все життя, з боку Бога – це освячення цього стану віддання та збагачення людини необхідною благодаттю.

Роздум над таїнствами та сакраменталіями кидає світло також на взаємозалежність поміж спільним для всіх покликанням до святості, а відмінними для різних осіб шляхами реалізації цього покликання. Цей роздум можна продовжувати далі, оскільки у вищевказаних аспектах таємниці покликання немає згадки про таланти, харизмати і здібності окремих осіб, хоча для їхнього особового розвитку та дозрівання до святості це важлива справа. Маємо служити Богу і людям тим даром, який кожен отримав (пор. 1 Пт 4, 10), а таке служіння, повне заангажування, також має вимір покликання. На вищеподаному малюнку про цю таємницю пригадують три елементи, що вказують на послугу слова, послугу рук (хліба), а також послугу співу. Це три виокремлені простори служіння в літургійному целебруванні, у яких можуть виражатися різноманітні таланти і харизмати окремих вірних.

 

Домашня Церква і Церква парафіяльна

 

 

У цьому роздумі над світом таїнств приходимо до такого способу їх представлення і такої дороги впровадження у глибше переживання їх, яку бачимо у літургійному році. Мова про таїнства в цьому контексті не є звичайною катехизою, медитацією чи навчальною лекцією. Це швидше  «mistagogia» - а отже, глибше втаємничення у реальність Бога, котру носимо в собі і котра нас оточує. Зустрічі носять характер роздуму, поєднаного з молитвою, а його центральною подією є целебрування в усьому багатстві актів віри, знаків, молитв та співу. Нас запрошено не лише до прийняття правди про таїнства, але також до вираження її найбільш урочисто. Можна сказати, що хочемо виповісти віру в присутність і діяння Бога в таїнствах, виспівати, показати у знаках, засвідчити про неї усім своїм життям. Хочемо показати, яким великим скарбом для нас є таїнства.

Входження у Божий і людський вимір таїнств згідно з послідовністю, яку пропонує нам літургійний рік, чинить, що затримаємось насамперед на таїнстві Подружжя і таємниці сім’ї. Входження Бога в життя людей розпочинається у сім’ї. Вона – перше місце, де оселився Втілений Бог. Присутність Спасителя в людському і родинному житті, особливо через дар таїнства Подружжя, чинить, що ця мала спільнота називається домашньою Церквою. Тому також втаємничення у Церкву розпочинається в сім’ї.

 

 

Ця істина має таке важливе значення, що визначає критерій поділу таїнств, вказаний літургійним роком. Це звернення до таємниці Церкви і визначення осіб, на яких Христос поклав будівництво спільноти віри і любові. Члени подружжя є стовпами малої спільноти Церкви, яка є сім’єю, а священики - стовпами більших спільнот Церкви, якими є парафії (малюнок зосереджується на парафії та сім’ї, тому не показує дієцезії чи Вселенської Церкви). Покликанням одних і других є «служіння спільноті» . Катехизм, описуючи цю дійсність, вживає особливого слова. Говорить про посвячення так:: «Через ці таїнства ті, що були вже посвячені Хрещенням і Миропомазанням на загальне священство всіх вірних, можуть отримати особливі посвячення. Ті, хто прийняв таїнство Рукоположення, посвячені, щоб в ім'я Христа «словом і благодаттю Божою пасти Церкву» Так само «християнські подружжя є зміцнені і наче посвячені особливим таїнством для гідного виконання обов'язків свого стану» (ККЦ 1535).

Силою таїнства Подружжя Христос будує первинну спільноту, у якій оселюється сам і наповнює її своїм Духом. Цією спільнотою є подружжя і сім’я. Члени подружжя наділені здатністю до того, щоб розпочати «служіння спільноті». Вони покликані до цього так само, як і богопосвячені особи. Містять у собі силу, жертвувану їм Христом, щоб долати усі труднощі, які постають на цьому шляху. Мають силу руйнувати мури, вибудувані поміж особами, та будувати мости над прірвами, що віддаляють одних від других.

Наступне таїнство, характерною рисою якого є «служіння спільноті» - це священицькі свячення. Христос кличе вибраних чоловіків, котрим дає особливий уділ у своїй місії спасіння світу і водночас - людей. Чинить їх священиками у своїй Церкві та здатними до діяльності в сакраментальному з’єднанні з Ним. Тільки вони можуть бути на чолі церковної спільноти і діяти „In Persona Christi Capitis”. Єпископ очолює місцеву Церкву, а настоятель – парафіяльну спільноту. Подібно до того, як члени подружжя в родині, так і вони в ширшій спільноті мають силу подолання того, що ділить людей і зміцнення того, що їх єднає. Одні й другі виконують довірене їм «служіння спільноті». Чинять це силою свячення, котре отримали, силою Духа, Котрий живе в них, силою Христа, Котрий поєднаний з ними, силою Небесного Отця, Котрий дав їм уділ у своєму Божому житті.

У цьому піклуванн про єдність усіх членів родини та єдність усієї парафіяльної спільноти, як члени подружжя, так і священики, однаково мусять відноситися до сили Хрещення, Миропомазання, Покаяння, Єлеопомазання, а передусім – Євхаристії. Ці таїнства і тексти Святого Письма – це особлива сфера їхнього служіння справі поєднання.

 

Вірую в Церкву

З таким поглядом на таїнства входимо у час Адвенту, а пізніше – в наступні періоди літургійного року. Завдання, яке собі поставимо, – це глибший  погляд на Церкву, котру творить Христос і спричиняє її зріст через своє Слово і таїнства. Цю правду було пригадано у першій частині з серії «Господи, додай нам віри!» Тепер її необхідно поглибити як у роздумі, так і в діяльності. Нехай же завдяки спільним старанням батьків і душпастирів новим блиском засяє домашня Церква, «священиками» у якій є члени подружжя; а парафіяльна спільнота, пастирями якої є висвячені служителі, нехай стане ще більшою мірою Містичним Тілом Христа, в якому кожен віднаходить себе і з радістю береться до завдань, довірених йому Богом.

Приготування семи целебрувань, а також їхнє переживання та поглиблюючі зустрічі, безумовно, будуть глибшим досвідченням Церкви, котра народжується з таїнства Хрещення, послана у світ силою таїнства Миропомазання, стає все більш сопричастям, об’єднанням у вимірі парафії завдяки висвяченим священикам та у вимірі родини – завдяки чоловікові і дружині, очищується і відновлюється неустанно в таїнстві Покаяння, єднається зі страждаючим Христом у таїнстві Єлеопомазання, а вершину усієї діяльності та її джерело віднаходить в урочистому целебруванні Євхаристії, особливо недільної.

У глибшому переживанні цієї містерії Церкви допоможуть великопісні реколекції на тему: «Вірую в Церкву». Вони органічно вливаються у цей етап шляху Року Віри, пов’єязаний з таїнствами, даючи усім особливу можливість до глибшого розважання над таємницею Церкви і повнішим віднайденням свого місця у цій спільноті.

 

«Розпалити серця віруючих»

Під час гомілії на закінчення синоду єпископів про нову євангелізацію Святіший Отець Бенедикт XVI сказав: «Нова євангелізація стосується усього життя Церкви. Вона відноситься передусім до звичайного душпастирства, котре більшою мірою повинно бути оживлене вогнем Духа, щоб розпалити серця вірних, котрі регулярно приймають участь в житті католицької спільноти, що збираються в День Господній, щоб насититись Божим  Словом і Хлібом вічного життя»

Звертаємося насамперед до людей віруючих, щоб у них наново розпалити «вогонь Духа». На другому етапі переживання Року Віри, який розпочинаємо, ця діяльність пов’язана з поглибленою ініціацією (втаємниченням) у світ таїнств. Це стається не лише завдяки катехизі. Необхідні також євангелізаційні зустрічі, що розбуджують новий запал в серцях людей; глибше навчання, що дозволяє краще пізнати істини віри; урочисте целебрування зустрічей з Христом, що допоможе більше відкритися на благодать і, врешті, систематичне підпорядкування свого життя вимогам, що виходять з віри.

Наново відкрити міць Слова і таїнств

В найближчому часі переживатимемо нашу віру, особливу увагу зосереджуючи на святих таїнствах. Входячи у цю тематику, поставмо собі питання: Чи члени подружжя, живучи разом багато років, святкуючи чергові ювілеї прийняття таїнства Подружжя, потребуюють пригадування, що отриманий колись дар від Бога і надалі залишається їхнім найбільшим скарбом і силою? Без сумніву – багато подружніх пар про це пам’ятають, та оскільки стільки подружніх пар переживають труднощі і розпадаються, то можна зробити висновок, що за роки спільного життя ще не пізнали сакраментальної сили, котру носять у собі. Потребують відновленої віри, а також відкриття цієї сили та користування нею. Хто чує у серці слова Христа: «Алеж маю проти тебе, що любов свою першу покинув» (Од. 2, 4), той також повинен поставити собі питання про віру. Якщо ослабла любов, це означає, що спочатку ослабла віра. Одне нерозривно пов’язане з другим.

Схоже відбувається в житті священиків та богопосвячених осіб. На протязі років їхнього життя віра могла стати здебільшого зібранням релігійних практик, у яких Господь Ісус помітний все менше, співпраця зі Святим Духом все більше затуманена, а свідомість величі отриманого дару покликання все слабша. Чи в такій ситуації не потрібно розбудження віри, нового осяяння щодо предивної присутності Христа і Його спасенного діяння через дар таїнств і благодать посвячення?

Ще уважніше, можливо, треба звернутися до благодаті Миропомазання. Приймаємо його раз у житті і рідко до нього повертаємося. Якщо хтось протягом років не вміє використовувати отриману тоді благодать, то чи не повинен запитати себе про значення цієї незгладимої печаті, яку носить у собі? Чи ж не треба наново проголошувати дорослим послання про те, що «Божа сила таїнства Миропомазання незмірно вища від зіпсуття, котрому піддається світ» (Йоан Павло ІІ, «Лист до Сімей» 18). Чи миропомазані крізь роки і в останньому часі справді вірять, що носять у собі таку Божу силу? А якщо їхня віра в цю правду слабка, то, отже, потребують проголошення керигми, первинного послання про П’ятидесятницю, що стала їхнім уділом і ніколи не втратить своєї нескінченної міці. Це ж саме питання можемо поставити собі стосовно інших таїнств. Потребуємо наново відкрити в кожному з них присутність і діяння Бога, Єдиного у Пресвятій Трійці.

 

Спільна діяльність свідків віри

Такий «метод втаємничення (ініціації)» представлений в даному опрацюванні. Це не звичайний цикл катехиз про таїнства, але пропозиція спільної діяльності багатьох осіб і груп в парафії, справжніх свідків віри, щоб приготувати сім великих і прекрасних целебрувань, у яких віра цих осіб проявиться з новою силою, виразиться більшим ентузіазмом і буде підтримкою для тих, котрі досі не повною мірою відкрили присутність і діяння Христа у таїнствах.

Першою такою цінною подією, близькою ширшому колу вірних, є вдячне целебрування за таїнство Подружжя. Можливо, останнім часом було прикладено багато зусиль у різноманітних акціях щодо захисту життя і подружжя. Можливо, це були акції на вулицях і площах, в пресі та в інтернеті. Вони потрібні і важливі, але не може бути так, що учасники таких подій, які відбуваються поза храмом, там повні заангажування і ентузіазму, а прийшовши на недільне Богослужіння до свого храму, наче стишують ентузіазм своєї віри, спів слабшає, а радість від участі у сакраментальному дійстві, в якому Христос уприсутнює справу спасіння світу, невелика або її зовсім немає. Але ж саме у храмі спів повинен забриніти міцніше, волання до Бога у молитві має звучати голосніше, а свідоцтво радості від таїнства Подружжя має бути виразнішим, так само як і щастя священиків, що отримали благодать Рукоположення, або охрещених  - бо є Божими дітьми, чи миропомазаних – бо вони повні «вогню і вихору», наповнені Святим Духом; або ж ті, що стали очищеними з гріха у таїнстві Покаяння і з надією дивляться в майбутнє, бо мають у собі міць воскресіння; чи хворі, котрі, помазані даром Святого духа, з новою силою свідчать про з’єднання з Христом у спасінні світу.

Як розпочинати такі спільні дії, пов’язані з окремими таїнствами? Найкраще – трьома етапами, розпочинаючи від приготування, що повинно мати як духовний, так і організаційний характер. Необхідною є довша молитва тих, що розпочинають в парафії таку дияконію. З молитвою поєднуються формаційні зустрічі спільнот, що готують спільну подію. Врешті, потрібен певний поділ завдань поміж окремими особами і спільнотами. Цей поділ великою мірою залежить від того, що саме хоче приготувати спільнота і які цілі ставить перед собою у зв’язку з окремими целебруваннями. Мінімальна програма охоплює переживання семи згаданих целебрувань. Максимальна може охоплювати багато інших дій, наприклад, зустрічі напередодні целебрування, запрошення вірних на зустрічі після Божої Служби, присвяченої даним темам, програму зустрічей з дітьми та молоддю. Особливо цінним збагаченням для згаданих целебрувань були б свідоцтва членів спільнот, що стосуються шляху відкривання, глибшого розуміння та актуального переживання даного таїнства.

 

Особливі молитви цього періоду

Господи Ісусе, Сину Бога живого, додай нам віри у Твоє слово, в якому прихована істина і в якому Ти особисто присутній. Відкрий наш розум і серце, щоб ми уважно слухали слова Євангелія i ревно пізнавали Твоє вчення, передане Церквою. Зішли на нас свого Духа, щоб допровадив нас до повної істини.

Акламація: Господи, додай нам віри! (Лк 17, 5)

Спасителю світу, додай нам віри у Твоє спасенне діяння у святих таїнствах і Твою присутність посеред нас під знаком хліба. Нехай наша віра виявиться в тому, що ми охоче приходитимемо на поклоніння Пресвятим Дарам і всім серцем переживатимемо звершувані таїнства, особливо Євхаристію.

Акламація: Господи, додай нам віри! (Лк 17, 5)

Ісусе, Сину Марії, додай нам віри у Твою присутність у нас самих та в інших людях. Не дозволь нам забути про Твої слова: «Усе, що ви вчинили одному з братів Моїх найменших, – Мені вчинили». Додай нам сил, щоб ми служили Тобі в людях, до яких Ти нас послав.

Акламація: Господи, додай нам віри! (Лк 17, 5)

Прийми, милосердний Ісусе, нашу смиренну молитву про примноження віри. Нехай вона визначає усе наше життя і приведе нас до Тебе, Який живеш і царюєш на віки вічні. Амінь.

Молитва про здатність жити дарами, отриманими у таїнствах

Чувай біля нас, найкращий Отче, щоб ми жили, як Твої діти, якими стали після таїнства Хрещення, щоб діяли у міці Святого Духа, котрого Ти вилив на нас під час таїнства Миропомазання, щоб ми поверталися до Тебе після кожного падіння, приймаючи подарований нам дар пробачення у таїнстві Примирення, щоб у хворобі ми могли користуватися благодаттю Єлеопомазання хворих; щоб ми вірно виконували місію, яку Ти довірив нам у (таїнстві Рукоположення, Подружжя, богопосвяченому житті...) Навчи нас, найкращий Отче, приймати участь у Євхаристії, у якій відновлюєш кожен з цих дарів, зміцнюєш та розвиваєш, щоб ми осягнули повноту з’єднання з Тобою у Твоїй святій Церкві. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

 

Молитва про духовне оновлення світу за допомогою Слова і таїнства

В. Просимо Святого Духа, щоб відновив обличчя землі міццю Слова і благодаттю святих таїнств, все більше єднаючи нас з Христом і Його Церквою.

 

Після кожного прохання – пісня «Духу Святий, прийди»,  або «Духу любові» чи інша. Якщо акламація не співана, то можна повторювати заклик: Просимо Тебе, Святий Духу.

Л1: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, очищуючи людину з первородного гріха і чинячи її дитиною небесного Отця під час таїнства Хрещення. Вчини, щоб усі охрещені рішуче відкидали гріх і завжди виконували волю свого Отця.

 

Л2: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, наповнюючи людину своєю Божою міццю під час таїнства Миропомазання і посилаєш її нести іншим людям добру новину про Бога, Який нас любить. Вчини, щоб усі миропомазані були відважними свідками Христа.

 

Л3: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, переконуючи світ у гріху і провадиш людину до джерел милосердя. Вчини, щоб усі грішники визнали свої провини і прийняли дар пробачення, подарований їм у таїнстві Покаяння.

 

Л1: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, коли силою таїнства  Єлеопомазання хворих єднаєш страждаючих людей з Христом, Котрий через хрест довершує справу спасіння світу. Вчини, щоб усі, діткнуті хворобою, відкрилися на Спасителя, що приходить до них.

 

Л 2: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, єднаючи вибраних у  таїнстві Священства з Христом, Найвищим Священиком і через них обдаровуєш Церкву благодаттю відкуплення та керуєш нами. Вчини, щоб усі єпископи, пресвітери та диякони були ревними слугами Слова та вірними служителями таїнств.

 

Л3: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, освячуючи людську любов поміж чоловіком та жінкою благодаттю таїнства Подружжя, даючи їм участь в любові Христа і Церкви. Вчини, щоб у кожному подружжі панувала взаємна любов та щоб вони були добрими слугами єдності в домашній Церкві.

 

Л1: Святий Духу, Ти відновлюєш обличчя землі, збираючи Церкву на звершення та адорацію Євхаристії, через яку зміцнюєш її єдність з Христом у Слові, жертві та трапезі. Вчини, щоб усі члени нашої спільноти (парафіяльної) з глибокою вірою і гарячою любов’ю приймали участь у Святій Літургії кожної неділі.

 

В: Величаємо Тебе, Святий Духу, у надзвичайній справі відновлення обличчя землі, яке чиниш неустанно. Відкривай наші серця на спасенну присутність Христа і веди нас до найкращого Отця, від Якого все походить і до Якого все прямує, Котрому честь і слава на віки вічні. Амінь.

Якщо ви помітили помилку в тексті натисніть: Ctrl + Enter.
: Купить корпус для компьютера. Самый лучший корпус для компьютера. Игровой корпус для компьютера. Скачать программы для компьютера. Быстро скачать русские программы для компьютера. Скачать программу для очистки компьютера. Профильная труба цена. Трубу профильную куплю дорого. Труба профильная гост. Новые смартфоны цены. Купить новый самсунг смартфон. Новая модель смартфона.
Горяще туры в турцию. Лучшие туры в турцию все включено. Подбор тура в турцию. Народное лечение глаз. Все болезни глаз лечение. Отекли глаза лечение. Готовые программы Python. Учим python 3 быстро. Скачать книги по языку python. Боли внизу живота. Болит живот при беременности сильно. Почему болит живот.
skrynka-intencij2

Дієцезіяльні Проекти

football180x180
caritas18Ox112
wsd-gorodok
ibn-gor.org.ua180x112
credo-ua.org180x112
credo-ua.org180x112

Друзі

rm170x60

ewtn170x51

cmc-ban-big

Powered by ArtGattino
hosting gattino.org.ua