Погляд на історію парафії святої Анни у Хмельницькому

Друк

Понеділок, 03 червня 2013, 15:35

sw-anna-khmelnitski

Багата на історію парафія святої Анни у Хмельницькому нещодавно відзначила дві важливі події: освячення вежі та дзвонів, а також каплиці блаженного Йоана Павла ІІ, яка покликана слугувати родинам. Цим подіям передували важкі часи переслідувань за комуністичних часів. Тому третім етапом будови буде каплиця жертвам комуністичного режиму, які постраждали за віру.

Цього року в парафії святої Анни у Хмельницькому відбулася дуже велика і гарна урочистість: під час Святої Євхаристії новий єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович ОМІ уділив Таїнство Миропомазання понад 30 особам, а після урочистості було посвячення каплиці бл. Йоана Павла ІІ, в якій присутні реліквії блаженного Папи, і нових дзвонів на вежі, яку було добудовано в 2012 році.

Треба знати свою історію

«Ця будова пов’язана з історією Гречан, з історією нашої парафії, - розповідає настоятель храму св. Анни отець Генрик Дзядош SJ, - бо треба знати,що ця парафія в історії Церкви в Україні відіграла велике значення не лише в Кам’янець-Подільській дієцезії, а й у всій Україні».

Храм було збудовано в 1926 році. За радянських часів, коли більшість католицьких святинь було закрито, одним з діючих храмів був храм святої Анни. Люди приїжджали, щоб взяти участь у Святій Месі й приймати Таїнства. До середини 1990-х рр. це був єдиний католицький храм в місті. «Влада не завжди дозволяла священикам приїжджати, - продовжує отець Генрик, - але були періоди присутності священиків, і нарешті влада дозволила постійно перебувати в парафії отцю Вітаутасу Меркісу – єзуїту, який прибув у цю парафію 1973 року й прослужив настоятелем понад 24 роки». Саме він у 1987-1988-х рр. розбудував храм до теперішнього стану, де може поміститися близько 1000 осіб.  Храм освятили 14 вересня 1988 р. Отець Меркіс виїхав у 1997 році, - говорить отець Генрик, а на його місце приїхали молоді священики-єзуїти з Польщі, які продовжили душпастирство».

Мученики

Про переслідування католиків на українських теренах уже написано достатньо багато, але ще більше лишається незвіданого. Так, отець Генрик Дзядош SJ розповідає, що за комуністичних часів було замордовано тисячі людей за віру, за їхню приналежність до молитовної спільноти «Ружа», або «Ружанєц», за польську національність.  «Ми в міському архіві, - каже отець Генрик, - знайшли такі свідчення: «…за приналежність до ворожої націоналістичної організації під назвою «Ружанєц» вирок – розстріляти». Маємо багато таких свідчень російською мовою.  І тут біля костьолу є символічний пам’ятник, в якому є скриня з іменами. 1000 осіб отримали такі вироки, і ми знайшли їхні імена в міських архівах.  Але є багато інших людей, про яких ми не знаємо, які загинули і ніхто вже про них не згадує, бо вже немає свідків. Бог нас надихнув на спорудження каплиці, присвяченої їхній пам’яті, щоби ми могли дякувати в цьому Році Віри за дар свідчення, за їхнє мучеництво, що, незважаючи на небезпеку, вони сповідували свою віру. Попри те, що вони не проголошенні блаженними, вони є правдивими мучениками, і я переконаний, що вони заступаються за нас перед Богом».

За словами отця, реалізація будівельних робіт при храмі складається з трьох етапів. Перший етап: реконструкція каплиці Божого Милосердя і будівництво каплиці блаженного Йоана Павла ІІ. Другий етап: спорудження вежі та дзвонів, які названо на честь Пресвятої Діви Марії, святого Йосифа і блаженного отця Йоана Бейзима, який народився на Поділлі в Ізяславському районі та є покровителем катехетичного реколекційного дому при храмі св. Анни. А третій етап ще попереду: спорудження каплиці пам’яті жертв комуністичного режиму – полякам і українцям, які сповідували католицьку віру, а особливо жертвам, які загинули у 1937 – 1938 рр.

 «Сподіваємося, що ця каплиця буде закінчена незабаром. У ній буде ікона Останнього суду, якою хочемо підкреслити, що остаточним переможцем є Бог - Ісус Христос, Син Божий, який переміг смерть і буде судити всі народи за їхню поведінку».

Каплиця блаженного Йоана Павла ІІ – місце молитви за дар зцілення для подружжя

«Сучасна родина в цілому світі переживає величезну кризу, - розповідає отець Генрик. - Ця криза полягає у браку віри. Атеїстична ідеологія була поширена за нацизму і комунізму, а тепер їм на зміну приходить із Західної Європи новий різновид атеїзму, який скерований проти сім’ї. Особливо небезпечною є гендерна ідеологія, яка пропагує гомосексуальні шлюби. Ця ідеологія, яка є дуже жорстокою і агресивною, прагне знищити сім’ю. Вона ще більш небезпечна за ідеологію комунізму чи нацизму.

Потрібно дізнаватися статистику, читати наукові праці, які говорять, що ця ідеологія є наслідком атеїзації сучасного суспільства, яке виховане не на вірі й молитві, а на телебаченні й різних ліберально-атеїстичних ідеях. Статистика свідчить, що існує близько 75% подружжя, які живуть без єдності. З них 50% - розлучених, а 25% – це мертві подружжя, у яких немає правдивої любові.

Однак спасає людей християнство, спасає Ісус Христос. Церква є нашим спасінням, є тим, що дійсно допомагає нам переживати випробування, бо жити разом двом людям – чоловікові і жінці – без Божої благодаті неможливо. Тому Ісус дає нам цю благодать, щоби ми могли зберігати єдність, пробачати, постійно відновлювати християнське подружжя й бути відкритими на дітей. Я вважаю, що Йоан Павло ІІ, наш блаженний Папа Римський, є особливим покровителем сімей, бо протягом усього свого понтифікату він боровся за подружжя і за відкритість на нове життя.

У 60-х рр. – на початку 70-х рр. папа Павло VI видав енцикліку «Humanae vitae», яка є документом про подружній союз, шлюб і сексуальність у подружжі. У ті роки мало єпископів Європи підтримали цю енцикліку. Багато єпископів і священиків мовчало, замість того щоб відкрито, як-от Кароль Войтила, тодішній єпископ Кракова, який написав офіційного листа до Павла VI і підтримав його та цю енцикліку. Уже за часів свого понтифікату Йоан Павло ІІ піклувався про родини, про дітей, про святість подружжя, багато навчав про подружжя і написав дві наукові праці «Особа і чин» та «Любов і відповідальність». Остання розповідає про дар материнства і батьківства, про дар сексуальності для подружжя. Тож я вважаю, що ця каплиця може стати місцем паломництва для подружніх пар, які переживають великі труднощі, не мають єдності та думають про розлучення. Це місце для молитви про дар зцілення для їхнього подружжя за заступництвом бл. Йоана Павла ІІ».

Для отця Генрика каплиця має особливе значення, оскільки саме блаженний Йоан Павло ІІ висвятив його на священика: «Я особливо вдячний блаженному Папі Йоану Павлу ІІ, який 24 червня 1979 року висвятив мене на священика. Ця каплиця є для мене пам’яткою вдячності за дар священства, вділений Йоаном Павлом ІІ».

Христина Надворна, Католицький Медіа-Центр

Главная